Шматочок щастя

Топово так описаний егоїзм партнера. Коли зіштовхуєшся з бажанням тільки взяти і нічого не дати, фрустрація дуже суттєва. І від цього ще більше хочеться знайти людей, біля яких хочеться сяяти. Які здивують тебе браком егоїзму.

Дякую за коментар ))

Якось я читала дуже тяжкий твір. Там було про катування. Головному герою вийняли око ложкою. Але, на жаль, це була його єдина ложка. Тому він і далі їв нею свою бідну їжу. День в день. День в день. І тоді він підсумував: "Це найстрашніше. Не втрата ока, й не катування, а побутовість з якою це відбувається." Так плавно вплетено у буденність, так невідривно пов'язано з щоденними життєвонеобхідними й водночас базовими ритуалами... що припиняєш бачити... трагізм. Так повільно. Крапля. За краплею. Хвиля за секундою. Вчинок за байдужістю. Маска за непорозумінням. І поряд вже й не рідні люди, а давно чужі. Такі, що й зовсім не зрозуміло, хто насправді твій сусід. Вигідно? Так. Фінансово вигідно. З точки зору свободи вигідно. З точки зору зони комфорту і болю - вигідно. . Що сподобалось. Мені сподобалось, що авторка попри обраний шлях героїні, дає читачу альтернативний. З впевненістю не можна сказати котрий буде легшим, правильнішим, ризикованішим, болючішим, довшим... Впевненість у мене є лише в одному: система суспільства, в якій ми живемо - до абсурду нікчемна (і мова навіть не про доскональсть), створена для зовнішнього лоску, та не для щастя. Що ж стосується самих дій та актів... Мабуть, ця історія значно довша, аніж описано тут, на папері. Ємність відчутна лиш на кінці. А може, це лише мої упередження у зв'язку з певними... особистими моментами)) Скажіть, авторко. Як гадаєте? Олег знав, які насправді стосунки у Віти й Міри? Скажіть, якщо всі все знають й навіть дають згоду (хай і негласну та пасивну, в наш час не популярну) це все ще зрада? Життя взагалі складне та сіре (в плані ч/б моралі). Хех... Взагалі я прихильник того, що Ви сповідаєте в цій оповіді: немає правильного чи хибного шляху - є обраний.

П.С. мені все ще мало деталей фемслешу... читати і читати ще

Я ще вчуся писати фемслеш х))

А я вчуся розуміти

Ну мені це теж треба

🖤

згадала один вислів від молодого хлопця: вона мені стільки раз зраджувала, зрештою я розійшовся з нею бо перед хлопцями було неудобно. Зрада це обман довіри, то ж, коли довіри давно нема, але продовжують жити разом, кому вони зраджують?

Так, дуже слушно.

Цікавий твір. По рівню емоційності нагадало Світ, який змалював Нагіса Осіма. Сюжетність та стилістика більше схожі на твори Юкіо Місіми, що йде самотиною в нашу літературу зі Сходу як останній самурай що бачив сон під квітами сакури. Естетизм безумовно модерновий Хоча атмосферність більше нагадує постмодернізм, аніж модернізм. Тут цікаво, що автор балансує на межі пафосу і заперечення пафосу. Так само щодо елітарності тексту - баланс над прірвою між декларованою елітарністю і недекларованою демократичністю. Це щось нове. Особливо в еротичній літературі. Здивувало, звісно, те, що автор не дає визначення, що таке еротика - це лишається поза текстом. А питання далеко не риторичне. Питання лунає гостро (не дивлячись на те, що чимало авторів декларують епоху занепаду літератури, що недоречно). Крім того, автор не пояснює, і навіть не натякає, як розуміти відношення Еросу та Танатосу в літературі? І відсутність висловленої точки зору на це (а Нагіса Осіма то сміливо висловився про це!) безперечний мінус твору. Загалом текст перспективний, атмосферний, філософський. Більше задає питань, аніж дає відповіді - чисто сократівський підхід до буття. Що теж цікаво.

Чому ви подумали про Ероса і Танатоса, читаючи твір про сімейні зради?

Сподобалося 👍, спокійна, реалістична робота, без надмірної драми, просто... іноді так буває. Саме за подібні варіанти розвитку подій не надто шаную традиційні шлюби, особливо, коли сумісне проживання; точніше ну як, шаную, якщо це людям любе, то ок; але здебільшого шлюб - це незримі кайдани, які накладає суспільний осуд. Здебільшого все зводиться до "квартирного питання" (бо геть не кожен може собі дозволити окрему оренду) і багато хто живе як в гуртожитку, де дійсно всім на всіх байдуже (от тільки хатні обов'язки чомусь включають ще й "шлюбний борг"🙄).

Є таке. В цієї пари швидше як "друзі", або близькі і зручні сусіди За коментар

Виявляэться, я читала це оповiдання ранiше, але не на Аркушi. З великим задоволенням перечитпла вдруге. Чудово! Це реалiзм, вiд якого не верне, i не тягне повiситися на люстрi)) Проблеми подружнього життя Вiталiни знайомi (особисто менi) та впiзнаванi. Чудово вплетенi соцiальнi та гендернi питання, як то - скованiсть жiнки, коли вона не дозволяэ собi зайти в магазин, нав*язанi суспiльством патерни поведiнки *гарноi й правильноi жiнки*. Втiшаэ, яких змiн зазнала героiня впродовж оповiдi, вони не помiтнi, не демонстративнi, проте глибокi та значущi. Свобода, якоi нiхто не помiтив, пха-ха-ха!))) Тут багато писали у коментах, що, чому вона не розлучиться? А я розумiю чому)) Бо, нащо? Хiба це дитячiй чорно-бiлий свiт, де iснуэ тiльки *люблю-жертвую бездумно i вiддано* i *злюсь-ненавиджу вiд глибини душi*? Вiталiна обрала третiй шлях (у картах таро вiн виражаэться арканом *Помiрнiсть*). Та й чоловiк же в неi не поганий, просто такий як э, i це вже твоя справа - можеш ти з цим iснувати, чи нi. Дуже добре це розумiю)) Дякую за чудову iсторiю, вона добра й терапевтична. А ще - чуттэва та вкрай гарно написана)) Хочу такий довгий роман! Бо це дуже актуально для нашого часу!

Я виставляла його ще на одному сайті, але трішки пізніше ніж тут. Так, згодна про помірність і світ не чорно-білий. Стільки форм для вираження відносин і віднаходження рівноваги в найдивніших ситуаціях. Насправді писала, здавалося, звичайну ситуацію і звичайних людей, в рамках абсолютно звичних правил . Щиро дякую за коментар

Ой, прекрасна робота. Дуже чуттєво та яскраво описано. Дівчата яскраві. Цікаво було наблюдати за Вітою. Як хтось написав: сім'я — це тюрма. Круто, коли вона є з одного боку, а з іншого чуєш скільки дівчат лесбійок потрапляють у полон гетеронормативності й це страшно. Мені цікаво, чи розійдуться Олег і Віта, чи ні, зрештою. У мене відчуття, шо це все триватиме, допоки діти достатньо не підмостуть. Насправді дуже реалістично показана внутрішня гомофобія. Автор молодець. Дякую за роботу

Коли писала, не думала саме про гомофобію. Більше думала про "зашореність" свідомості різними правилами. Бо пролізти через всі паттерни поведінки, які навішують змалечку та віднайти себе -дуже складно . Власне хотіла показати ось цю сім'ю яка тримається на купі паттернів, окрім почуттів. Де такі собі сусіди, яких вже навіть ревність не колише. Рада що сподобалося Насправді дівчат, які застрягли в чужих ролях - хочеться підтримати

Чудова робота, сповнена життєвих викликів. Я її здається вже десь читала але лайкозне сердечко чомусь було не поставлене. Виправилася)

На конкурсі, швидше за все. Бо ж я подавала її на Еробум. Дякую за оцінку. Хотіла, щоб ця робота була таким собі провокативним викликом. Наче вдалося

Чудова історія! Життєва, до болю банальна, але описана так живо, наповнено. Як я колись прочитала, сім'я -- тюрма народів. Навіть якщо дивитися на це твердження не з феміністичної точки зору, а взагалі, то навіть при такому підході шось у цьому твердженні є... Даже рада, що Віта обрала Міру і вписала її в своє життя❤️

Дякую за відгук! Сім'я лиш базова одиниця виживання, як на мене

Гарно вийшло. Красива історія! Читалось на одному подиху!

Дякую!

Цікава історія, я прям маю багато, багато на подумати... Мені подобаються моральні виклики, які ви поставили в роботі, багато в чому не погоджуюсь із персонажами і від цього ще цікавіше. На разі поважаю їх вибір, але не розумію його. Дякую за роботу!

Тут швидше: приймаю цю людину зі всіма її викрутасами. І з елементами: я сподіваюся що ця ситуація своє єдино вірне вирішення. Бо вони з рештою або розійдуться, або знову побачать та почують один одного.

Цікава історія, я прям маю багато, багато на подумати... Мені подобаються моральні виклики, які ви поставили в роботі, багато в чому не погоджуюсь із персонажами і від цього ще цікавіше. На разі поважаю їх вибір, але не розумію його. Дякую за роботу!

от частенько я підмічаю моралізаторство у творах, при чому таке хитре, завуальоване.. але саме в цьому оповіданні мені чомусь ці останні авторські рядки здались дуже доречними... тому що історія реалістична настільки, що зводити її до банальної еротики було б не правильно.. вона реально повчальна шкода що не потрапила в обов'язкові на конкурсі, бо не читала..

Дякую ❤️

Ну що ж, дуже і дуже непогано написано) Живо, реалістично і водночас досить романтично) Сюжет трохи підвисає десь після середини, коли стає мало подій і забагато рефлексій. А потом знов розганяється. І також, останній уривок з мораллю, як на мене, абсолютно зайвий. Він нічого не додає, бо хто уважно читав, той вже зробив ті самі висновки з самої історії, а хто не зрозумів, тому і цей епілог не допоможе)). А проговорювати це ще раз прямим текстом - непотрібний трюїзм, я вважаю. Бажую успіхів, авторові)

Люблю підбити підсумок, щоб не говорили люде добрі що виглядає якось обірвано і не завершено, і взагалі уривок чогось. Але так трюїзм, згодна з цим. Щиро дякую.

А ви можете спробувати довірити читачеві самому підбити підсумок - своїми словами, власними думками) Він за це вас ще більше поважатиме :)

Я можу довіритись звичайно. У мене тут декілька зауважень щодо моралізаторства, пара щодо відсутності в кадрі дітей, крик щодо байдужості батьків до дітей. І навіть є образа, спрямована на читачів. Якщо все врахувати - вийде зовсім інша робота. Але насправді тут, щоб все зробити як читач хоче -потрібно біля триста сторінок тексту. Я думаю я цю історію залишу в цьому варіанті і напишу соціальну драму. Мені хочеться щоб ця сім'я все ж знов віднайшла шлях до комунікації один з одним, врахувавши здійснені помилки.

Навіщо робити, як читач захоче?) Це ваш твір - ви у ньому хазяїн) Тим більше, що кожен читач хоче щось своє - всіх не задовольниш)) Але коли 5 різних людей кажуть одне те саме, це привід принаймні замислитись над цим)

Свою думку і 25 людей може сказати. Це не змінить моєї позиції, що для розкриття теми мені потрібно триста сторінок . Якщо я пишу про потрібний мені об'єм, то очевидно, що я вже замислилась .

Боже, це прекрасно. *п'є за сапфічних жінок*

Дякую, приємно )

Чудова робота, але поставив чотири, не п'ять зірочок, через останні абзаци. Мені здалось це моралізаторство в кінці зайвим.

Можливо ви праві. Дякую) Але часом комусь треба почути що так теж правильно. Насправді, яке б рішення людина не прийняла, правильність, чи неправильність вона зрозуміє не одразу, і не факт що зрозуміє.

Текст щемливий, дуже відгукується, бо навколо дуже багато пар, які живуть одне з одним просто заради того, щоб жити, щоб мали щось спільне, боячись змінитися. Про мораль нічого не питатиму, вона специфічна. Проте насправді таке рішення може бути не настільки поганим, якщо воно дійсно покращує стосунки. Тут не помітно, що стосунки головних героїв змінилися, тому виникають питання, чому б не розлучитися тоді. Але оповідання і без того досить велике, тому в принципі вистачає тільки змін всередині самої персонажки. Іноді хвилювало питання дітей. Розумію, що тут як з попереднім пунктом, але таки хотілося уваги до таких деталей, бо в шлюбі, який розвалюється, діти насправді дуже сильно страждають. В принципі їхній вік не вказаний, але все одно було якось сумно за них моментами більше, аніж за егоїстичних дорослих. Сподобалася ідея з перепискою. Вона гарно втілена в оповіданні, діалоги досить живі, не викликають якогось крінжового ефекту. Еротичні сцени чуттєві, сексу в оповіданні достатньо і водночас нічого вульгарного там немає. Спочатку відчуваєш злість до чоловіка, але, зрештою, вони дійсно в однаковому становищі (бо немає сімейного насилля, хіба що невміння розмовляти одне з одним). Кінець надихає. Загалом, здебільшого оповідання мені сподобалося. Бракує вказаних вище деталей, але їх не так вже й важко виправити/додати.

Дякую за коментар. Потужний. Я писала, що діти в тому віці, коли з батьками їм вже не цікаво. Тобто вони більш менш дорослі , інакше б вони пригали по батьках. Щодо власне долі дітей. Чому сумно? Їх батьки не сварилися, і не виїдали один одному мозок, для дітей точно була ілюзія нормальних відносин. Зрештою, картинку сім'ї, героїня тримала максимально для всіх. А от говорити не наважувалася. Щодо невміння говорити -це реально біда. По суті єдиними людьми з якими Гг могла поговорити :чоловік і Міра. Але думаю Гг просто боялася цих розмов, і розлучення, і "що люди скажуть" тому їй була зручна картинка. Тим не менше вона робила чоловікові виклики. Що говорячи про ошийник, що даруючи йому інтимні речі. Щоб описати все, що я планувала, тут напевно цілий роман потрібно. Щоб і дітей згадати, і тригери, і спроби говорити. Бо об'єм тисне. Бо, чесно кажучи і вибір людини, з якою Гг була готова вести інтимну переписку, і те чому вона була для неї ігрова, "дружня" а не через кохання- все це треба пояснювати. Щодо кінця. Його багато хто сварить. І каже забрати, але я швидше б його дописала. Щось з варіантами дій і про те, що кожне рішення буде окремим шляхом, Ну бо... Хм... не завжди розлучення вихід.

Йой, тепер хочу-хочу довгий роман!!!))

Про що?

Так про *Шматочок щастя*! Щоб на багато глав, з подробицями та роздумами!)))

Чудова робота! Від мене вам ⭐⭐⭐⭐⭐ Бажаю успіху на конкурсі!

Щиро дякую!

Міра бачиться мені такою собі Рубі Роуз, але не вистачає розкриття її особистості. Поставила пʼять, бо підпалює дупи.

Опа, чудова робота з прекрасним розкриттям персонажів без їхньої ідеалізації чи вульгарщини в описах сексу. Дякую авторці!

Дякую!

Прочитав лекцію на тему: "Що робити, якщо чоловік зраджує і не задовільняє тебе" де висновком буде не "поговорити з чоловіком чи розлучитись", а "завести собі коханку/коханця і вдавати ніби нічого не сталося". Нормально, а чого? Живемо в ілюзії і норм. І діти до дупи - вони ж нічого не розуміють.. Ну так у Вашому творі це виглядає та написано.. Навіщо Вам діти? А ще гірше, це коментарі: "Відгукується", "робота з сюжетом", і найгірше "життєва". Що у Вас відгукується? У Вас, що таке життя? Тоді це піздець. Ви нещирі та брехуни. Треба життя міняти і підстроювати його під себе, а не себе підстроювати під життя. Висновок оповідання - нормалізація зради та брехні заради оргазму/сексу. Ну норм котимся в Ід - навіщо змінювались від тварин? Блін мене просто порвало! Навіть не саме оповідання з оманливим висновком, а більше коментарі нижче...

Просто, але збіса гарно. Чіпляє. Відгукується

Щиро дякую, приємно !

О, робота с сюжетом (!) ще й така життєва. Все сподобалося, правда, хотілося б більше про Міру дізнатися, бо в творі вона вийшла таким собі доповненням до головної героїні. Дякую за вашу працю ❤️

Дякую за відгук! ☺️