Я не фарбую губи

41023
Публікація: 12.02.2024
Вірш
Завершено

Я не фарбую губи... Терпіти не можу помаду.

Не поважаю, не розумію вицвілий слід.

Ніколи не роблю ставки на «треба» — це клоунада.

Зате знаю, що таке елемент, що «випав», бо видіх — не вхід.

Не хочу, щоб зі мною «з жалю» чи «з помсти».

Комарина доза, але випита вся до дна...

Якщо в рядках вогні — це гарні пісні, добрі гості.

Якщо в очах темрява — значить, розірвана тиша.

Не суджу, бо сама — нерозсудливість, дивна стихія...

Не молюся, адже не чую поклику святих небес...

Виживати у цьому світі — мистецтво чи мрія...

Ще знаю, що не буває в житті «поля чудес»...

«Вдавати дурня» — не така вже легка доля,

А в пуантах по льоду важко, як босоніж по вугіллю чи склу...

Ненавиджу, коли п'яна без алкоголю,

Зате величезний «респект» усім моїм «поводирам», що не мали жалю...

Рукостискань боюсь, як і ножа в спину...

Коли публіка видовища просить — не по собі...

Поважаю «ігри розуму» лише наполовину...

Зате світло шукаю навіть у пустій ​​душі...

~2016~

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі