Тахікардія

00010
Публікація: 12.02.2024
Вірш
Завершено

Тахікардія

Я пишу, і боюсь зізнатися, що закоханий.

Мені весело грати у гру цю, до болі спотворену,

Де, мене не торкнувшись, – пускаєш по тілу сироти.

І щоб раптом не здатись – захоплений видих стримую.

Я мовчу цілий місяць і майже тебе не згадую.

Тільки тихо щоночі у спогади наші падаю

Наче в річку, стрибком довіри – назад спиною.

Я боюсь і люблю всі ці миті, де ми з тобою...

Я кажу про усе, уникаючи особистого.

Ти питаєш мене так, неначе викопуєш істину,

Та не здамся без бою, і вирвусь – ніяк інакше,

Бо боюся торкатись в цей холод долонь гарячих.

(17.11.23//31)

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі