Ярік

Ярослава розбудив голос Святозара . Вже вечоріє , вставай до столу вечеря вже готова . Ярослав прокинувся встав і вийшов у вітальню. Там на столі стояли борщ, млинці, сметана та квас . Хліб щойно з печі був дуже ароматний. Поки Ярік вечеряв господар мовчав . А після Святозар сказав що поліція , а саме Орест Михайлович - це друг господаря буде завтра з ранку. Орест купує у мене мед та інші продукти харчування. Навіть квас та пиво , про ковбаси взагалі мовчу - сказав старий . А тепер розкажи про себе, і як ти до нас потрапив . Ярослав розповів все о крім пригоди що сталася в ночі . Старий це помітив . Ярослав розповів і про нічні гуляння. Старий слухав мовчки тільки хитав головою. Ярік скінчав свою розповідь і поглянув на господаря - що скаже він ? Ну Іфь не зробила б вам шкоди . Вона не любе не проханих гостей , але й шкоди просто так теж не зробе ! Хто ? - запитав Ярік. Хто така Іфь ? Не бійся вона та її народ живуть теж на землі. Тільки в іншому просторі . Так , ми не самі у цьому світі - сказав господар . У цьому ти переконаєшся . Як?- запитав Ярік. Зараз все побачиш ! Стемніло, пішли допоможеш мені , там сам все побачиш . Вони взяли ліхтарі та Друга . Друг - це великий чорний пес. Так Святозара назвав свого собаку . Вони вийшли освітлюючи собі шлях ліхтарями. Здавалося собаці світло не потрібно . Друг йшов поруч із ними , то відходив занурюючись у темряву.

Вони йшли до лісу. Ярослав не хотів порушувати мовчання , хоч у нього у було багато запитань до цього дивного та світлого чоловіка . Те що Святозар - світла людина , Ярослав не сумнівався . Від Святозара наче випромінювалося світло .

Він довіряв цьому старцеві . Вони занурилися у ліс. Святозар знав дорогу і вів їх лісовими стежками. Стежина підіймалась у гору , а потім стала спускатися до низу. Вони вийшли на галявину. Вони ще трішки пройшлися і Ярослав у проміні ліхтаря побачив якусь невелику будову . Наблизившись ближче, він побачив , що це колодязь . Це той самий колодязь ?- запитав він у Святозара. Так , це він - відповів старець . Все прийшли - сказав Святозар. Він скинув зі свого плеча невелику сумку . Із неї він дістав каміння , кристали та розклав їх навколо криниці . Подивився на зоряне небо і промовив - скоро вже . Вийди за коло , та щоб не сталося не заходь у серодену кола ! Пора - сказав Святозар і почав ледь чутно співати . Кристали почали сяяти. Ярослав хотів підійти до Святозара, але той зупинив його жестом .

Ярослав відійшов трішечки далі. Святозар вже голосно невідомою мовою співав .

Ярік мовчки дивився . Почулося як у повітрі стало шуміти та потріскувати повітря. Волоси у нього наелектризувалися і піднялося . Довге волосся Святозара теж наелектризувалися і він став схожий на кульбабку . І тут із криниці щось вискочило . Ярослав з ненацька зкрикнув та відбіг у бік . Святозар підійшов до криниці . Біля неї стояв маленький хлопчик. Який заплющив очі долонями .