Ярік

Святозар у маленький кошик наклав малому солодощі. Тримай , це тобі від зайчика!- сказав він малому. Взявши Михасика за руку він повів його до бабусі. Ярославу він сказав залишитись у хаті .

Прощання з малим було не довгим , і за хвилину Святозар вернувся. Ну от і добре, коли добре все закінчуєть - сказав він . Я думаю пригод на сьогодні вистачить . Пора спати ! Ярослав вражений цією пригодою ,плюс нічна пригода минулої ночі . А старий багато про то знає . Він хотів про всі ці дива розпросити старого .

Але сперечатися не став . Побажавши доброї ночі він пішов до своєї кімнати. Біло вже десь о четвертій ранку і починало світлішати . Він одразу заснув .

Біля дев'ятої годи ранку його розбудив Святозар. Ярославе , прокидайся , сніданок вже чекає ! Ярослав швидко підвівся і пішов до ванної кімнати. Після того як він учився та почистив зуби він вийшов до кухні . На столі стояла окрошка. Поснідавши старий по різних мішечках назбирав горішків зерна різного , та запропонував Ярославу невеликий прогулянку на озеро . Ярослав був радий .

Вони спустилися до озера , та пішли навколо нього . Старий сказав що вони підуть на острів . Але він не бачив човна . І як ми потрапили на острів ?- запитав він у Святозара. Терпіння, мій юний друже, терпіння - відповів старий . Вони підійшли до маленького причала . Але човна не було . Діти взяли на прокат - сказав Святозар. Ну нічого , пішли !- сказав він, та повів його далі . Вони вийшли до заболоченої зони де було багато камишу.

Святозар пішов першим і наказав Ярославу йти за ним слід у слід . Тут забиті сваї у дно. Можна пройти як по дорозі , тільки обережно бо слизько! - сказав Святозар. Так вони потрапили на острів . По середині острова росли дерева , на який були годівниці у вигляді казкових палаців . Святозар спускав їх за мотузку. Насипавши у них корма вони знову їх підняли до гори . Тут також була альтанка .

У якій вони розташувалися . Із суми Святозар дістав термоса із чаєм , та сушки

Тебе цікавить хто я ?- запитав він Яріка.

Ну звісно - відповів той . У вас таке красиве ім'я. А як вас по батькові? По паспорту Юрійович я . А по батькові я Йорвігович !- відповів старий . Йорві... Як ?- запитав Ярік. Як так ? Це було на початку сорокових років . Моя мама , дід та бабуся жели тут у лісі не далеко. Своє подвір'я було . До найближчого села кілометрів 25-30 було . Якось мама з бабусею збирали гриби у лісі . На галявині біля струмка вони помітили незнайомця. Він був поранений та без свідомості . Мама швидко збігала за дідом . Той на підводі приїхав і вони забрали незнайомця додому . Лікували його . На щастя він швидко пішов на поправку. Бабуся могла вилікувати кого завгодно. Про неї казали - " і мертвого підніме " . По нашому він не розмовляв . Прийшлося йому вчити нашу мову . Він був худорлявий , але міцний . Та ще ніколи не промахувався . Він добре стріляв із сагайдака , та рушниці . Коли він навчився більш менш розмовляти , то розповів , що його звуть Йорвіг . Сам він з народу Елве . Десь дуже далеко, за його словами . Він втікав від ворогів , але був поранений . І це добре, що бабуся із мамою його знайшли та врятували .