Наш не існуючий роман

***

Наш не існуючий роман

тривав не довго, в дві хвилини

накрив усе туман

і зникли сірі будні-днини.

Тривожне почуття мене не покидало,

я була юнгою, ти став вже капітаном

і наше судно-привид мирно відпливало,

хоч називалось ще тоді “Тираном”

Рожевий пил розкидував ніхто,

тремтіло тільце на пероні.

Ми надто довго грали у твоє лото

і танцювали на обличчі капельки солоні.

Страшенний вітер віддаляв фігури,

ліхтар потроху так мигав.

Я задля тебе подолала всі ті мури,

а ти мене так просто відпускав.

Сигнал ревів і нас кидало в різні боки,

прощався з нами океан,

а я кричала: “Ми житимем допоки…”

Так і скінчився наш неіснуючий роман.