Ох, Музо

Ох, Музо, ти прийшла? Та знов невчасно.

Сідай в куточку, люба, посиди.

Що кажеш? А.. натхнення, творчість, щастя?

Так, так… давай, сюди ти арфу поклади.

Мені ще трішки треба тут, на кухні,

Лиш посуд вимити і наварить борщу.

А ти вже зачекай, (бо день же будній)

Поки білизну я прополощу.

От вже і вечір. Темно… зорі…небо.

Давай же , Музо, надихай мене!

А де ж вона?!!! Втекла?!!! Невже?!!! Це ж треба?

Зрадлива дівка! Це їй не мине.

Отак візьму і затаю образу.

Я і без Музи миті слави відсвяткую.

Вірш геніальний напишу. Вже є і фраза:

«О, мить прекрасна…Ну а коли капусту пошаткую?»