Мрія

Серед лугу запашного,

Біля ясеня старого

Жив маленький Стрибунець.

Мріяв в ліс переселитись,

Та боявся загубитись,

Бо шляхів не був знавець.

Якось стрів він Мишенятко,

Пригостив його зернятком,

Пожалівся на біду.

— Знаю, стане хто в нагоді

У твоїй важкій пригоді.

Я як раз до нього йду.

Гризунів місцевих знає

В салки з бабками гуляє,

І з воронами на «ти».

В нього друзів — міріади,

Може хтось із них порадить

Як у той твій ліс дійти.

Бігла путь поміж травички,

Мандриків вела до річки,

Де латаття й очерет.

Тут зібралися Курчатко,

Жук, Павук і Жабенятко

В чому єдності секрет?

Пісню разом заспівали,

Потім в хованки пограли —

Весело проходив час.

Говорили про погоду,

Про новини та природу,

Й жартували водночас.

Стрибунець набрався зваги,

Попросив у всіх уваги:

— Шлях до лісу підкажіть.

Прагну в тишу й холодочок.

Винайти там свій куточок,

Мрію втілить поможіть.

— На тім боці є стежина, —

Мовив Жук через хвилину, —

Йде до лісу навпростець.

Гарний міст тут був раніше,

Зруйнувався навесні ще,

Хід закритий нанівець.

Як ту річку перетнути,

Щось ніхто не міг збагнути,

Та невже на цьому все?

— Човен вирішить питання, —

Птах розвіяв хвилювання, —

Швидше вітру понесе.

Комишеве листя щільне,

На частинки розподільне,

Прудко діло йшло на лад.

Кожен винайшов роботу

Виявив свою турботу,

Не цуралися порад.

По воді кораблик плине

На мотузках з павутини,

Каченятко взяв на гуж.

Мрійник з сумнівами б'ється,

Бо душа додому рветься,

З кожним поштовхом чимдуж.

— Повертай назад, мій друже,

На той ліс мені байдуже,

Тільки зараз зрозумів.

Рідний луг, повітря, небо

І товариші, що треба,

Саме цього я хотів.

Страх збиває з пантелику,

Шкоду робить завелику,

Ціль була така близька.

Пройде час і сила мрії

Кликатиме знов до дії,

Човник в кущику чека...