Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #мрія (81)

PHILOSOPHIA

Хто є ви? Повна склянка чи пуста?

І скільки в вас всього й чого налито?

Вода чи келих вкрай дешевого вина?

Чи десь солодке, але й кисле враз мохіто?

Яка в вас оболонка? Чи міцна?

Стакан з паперу чи кришталь яскравий?

З яких матеріалів в вас вона?

Чи ви метал: твердий, та дещо ржавий?

В яких умовах розкривається напій?

Чи де прийнятно вас буде вживати?

Це все дурня — живи в потоці мрій!

Найкраще, знайте, це не забувати! ❤️

...

Amara

На відстані...

Розметала нас по світах

Буря люта вітрами сильними.

Ми стрічаємось лиш у снах,

Злу пітьму прориваєм мріями.

Я для тебе пишу вірші,

В візерунки думки сплітаю.

Сподівання та біль душі

У мереживі слів ховаю.

Б’юся мов би у клітці птах,

Не скоряюсь жорстокій істині —

Ми у різних живем світах,

нездоланні між нами відстані.

Та, блукаючи між людей,

Сподіваюсь — колись зустріну я

Ясний погляд твоїх очей,

Птахом в небо у них полину я.

Нескінченний Чумацький шлях

Ту жаданую мить не стримає.

Душі наші сплелись у снах,

Ми навік поєднались мріями.

Але доки ще йдуть дощі,

Небо крається громовицями

Я про тебе пишу вірші,

Я кохаю тебе на відстані.

...

Роман Тихий

Моє єдине тобі прохання...

Ти не здавайся, благаю, ніколи...

Не гальмуй на своєму шляху.

Іди завжди вперед, навіть поволі.

Правда, ти ж хочеш осягнути мету?

Ти не здавайся, благаю ніколи...

Стій на своєму, коли нема сил,

бийся завжди за свою долю,

бийся, навіть якщо лишився один.

Ти не здавайся, благаю ніколи...

Життя непросте, я знаю, повір.

Не раз завдаватимуть тобі болю,

та ти здіймись як орел, вище гір.

Ти не здавайся, благаю, ніколи...

Розправ свої крила і вільно лети!

Лети вперед із силою волі!

В своєму серці її збережи.

Ти не здавайся, благаю, ніколи...

Здолай вже нарешті військо біди.

За ним ховається твоя доля,

Вона тебе жде, не здавайся. Іди!

Ти не здавайся, благаю, ніколи...

Вінтоняк Юрій

20.09.2021р

...

Вінтоняк Юрій

ЖАДАНА

Сонце, день. А я чомусь розбита.

Та життя міняється раптово —

Ти прислав мені в дарунок квіти,

І усе знов стало кольорово.

Ще й слова, яких давно чекала,

Вдаючи банальне спілкування.

Дав відчути, що я теж жадана.

Хоч й боявся так цього зізнання.

Вмить з'явилось більше різних сенсів,

Я тепер всміхаюся щасливо.

Напечу тобі вишневих кексів

Та чекатиму побачення мрійливо. ❤️

...

Amara

Мрія

В темно-синіх просторах неба

Сяють зорі. Такі ясні!

Мов би кличуть мене до себе,

Ніби кажуть - до нас прийди!

Промінці свої, наче руки,

Простягають вони мені.

Ухопитись би, дотягнутись.

Іще трішечки... Трішки...

Ні. Не дістану - 

Мала ще зростом.

Як би швидше мені зрости.

Я б майнула до зір у гості

В ті далекі ясні світи

Де незнані іще планети,

Де простягся Чумацький шлях,

Де хвостаті зірки - комети - 

Наче дивний казковий птах.

Я нікого там не ображу,

Не порушу небес красу.

Лиш матусі краплинку неба

В подаруночок принесу.

...

Роман Тихий

Мрій

(Надихалась треком Kenya Grace - Strangers)

Хто б міг подумати, що в тій пісні буде про нас.

Настав той день, настав той час,

Коли ти не відповів розчинившись в тумані.

Залишив мене одну, на грані.

І стали ми знов незнайомці.

Не хочу бути я в цій зйомці.

Кульгає сценарій, актори німі,

Знову я у дивній грі.

Знову в тенетах почуттів і бажань

Скільки вже можна цих прикрашань?

Скільки можна вигляд робити,

Що не знав, що серце можна розбити.

На солоні росинки розлетілось мале.

Вона хоче дивитись, а світ весь пливе.

Відпливає в далекі-далекі краї,

Туди, де будинки із наших мрій.

МРІЙ, ДИТИНО! Не забувай!

Всім твоїм болям буде край!

І ти допливеш до своїх мрій

Та тільки вітрила будуть з надій.

А човен збудуєш із уламків отих.

Силу і волю, головне, не згуби.

Вірність і щирість з собою візьми,

Хай будеш одна ти, хай будеш один.

І пуститься в путь, у довгу дорогу,

Хай буде постійно багато тривоги.

Про неї забудь, його ти прости,

Буде вже легше до краю плисти.

Забудь про ті сльози, про милі слова,

Його вже давно із тобою нема.

Немає і сенсу мучитись далі,

Всі спроби втікти твої невдалі.

Бери свої весла із стійкості сталі,

І ти пропливеш крізь море печалі.

Там буде щасливих моментів багато,

Але краще, лиши їх згадати на свято.

Не хочеш гребти? Лети в літаку!

Будь-який транспорт, що тобі до смаку.

Як-небудь роби ти ці кроки вперед,

Маєш вибратись із жахливих тенет!

Не знаю я, скільки часу пройшло,

Але ти поглянь, ніби сонце зійшло?

Так, відкрий очі, поглянь як те сяє!

І соловейко вже десь співає!

Нарешті, ось берег, і всі ті ж будинки.

Ми дочекались цієї зупинки.

Де відпочинеш, спокійно можеш поспати

І не доведеться жáхів чекати.

Бо сни тут солодкі, за цукор солодші,

Такі ти не глянеш десь та й за гроші.

Раптом збереться все щастя в очах,

Та потече по червоних щоках.

Бо ти розумієш, що знову все добре

Немає у тебе більше турботи.

Не маєш ти більше на диво чекати

І починаєш вже сам витворяти.

Все, що захочеш, хоч і не все ти умієш.

Але тепер не тільки мрієш!

Робіть ви ці кроки, хай і невдалі,

Хай і зламались ваші педалі!

Зберіть їх до купи, візьміть трохи клею,

І з цілими їдьте на нову алею.

Там не здавайтесь і знову творіть!

І не давайте собі догоріть.

...

шум ю

Синій птах

Відпусти моє сердце, благаю!

Дай посидіти на самоті.

Не піду я з тобою до раю,

Хай загину у тихій журбі.

Не піду я до твоїх обіймів,

І цілунки не милі мені.

Я шукаю блакитне пір'я

Промайнувше у дивному сні.

Де той птах, що губився у зорях,

Мчав наввипередки з дощем?

Зіржавіла струнка його зброя,

Він накрився від зливи плащем.

Я знайду те блакитне сузір'я,

У долонях йому принесу.

Птах погляне на знайдене пір'я,

Пригадавши свою красу;

Розгорне свої сині крила,

Та й порине у далечінь.

Я тебе синім птахом любила,

А тепер ти лишень його тінь.

...

Мрійка

Сон на зорі (пісня)

Розгорається в небі полум'я

В небі полум'я зорі ранньої.

Розливається в серці радістю

В серці радістю незвичайною.

Знову з'явишся ясним променем

Ясним променем, тихим подихом.

Зачаруюсь я ніжним поглядом

Ніжним поглядом, легким дотиком.

Я шепчу тобі - мов вишневий цвіт

Мов вишневий цвіт ти прекрасная.

Ти скажи мені як зовуть тебе

Як зовуть тебе, зоре ясная.

А у відповідь - не питай мене

Не питай мене, не питай мене.

Сни короткі та ти пам'ятай мене

Пам'ятай мене, пам'ятай мене.

Запалало в небі полум'я

В небі полум'я зорі ранньої.

Я прийду тільки ти упізнай мене

Упізнай мене, ти впізнай мене.

Пам'ятай і чекай мене.

...

Роман Тихий

Сон

Я бачила сон, де небо безкрає

Стрілою принозує слід літака,

Високо-високо, де птах не літає...

Чи спогад, чи мрія моя отака...

Лежати у полі, де жито дозріло,

Де жайвір співає, збирає росу,

Де вітер сплітає колосся уміло,

Волошки і маки прикрасять косу.

Вдихнути на повніїї груди повітря

Без запаху пороху, крові, вогню,

Без страху, без болю, з душею, відкрито

Радіти що миті і кожному дню.

Всміхатися щиро, щоб серце палало,

Приймало тепло, дарувало стократ,

Щоб розпачу й горя ніколи не знало,

Щоб хтось повернув його втрачений шмат!

Дивитись на небо, як сонце мандрує,

На хмари, поля і безмежні ліси,

Які вже ніколи й ніхто не сплюндрує,

Ніхто не торкнеться цієї краси!..

Я бачила сон чи то спогад приходив

З далеких, поглинутих часом глибин...

Довкола руїни і небо палає,

В вухах не стихає сирен гіркий дзвін...

...

Катаріна Рейніс

равликова мрія

хотів розпочати перший твір тут одразу з клятої війни...але я великий оптиміст...тому і... - равликова мрія.........

піду на скелю -

там ласо хмар

кинуто знехотя вітром зітхання

і плай наче плаз,

що вічно повзе до вершини.

звідти,

ламаючи всяку рослинність,

брили з гуркотом падають вниз.

там,

над нею

дугою горнеться райдуга

до роздолля між блискавок хмар.

там у кареті катається грім

і буревій оберемками цвіт

висипає на села, селища і міста

на похмурих людей,

на дітей, що поглядом цілять у сонце.

там, на скелі,

на вершині самій

ловелас буревій в обіймах смішливої райдуги падає вниз,

хапає коней за гриву, що возять карету грізного грому,

котрий кидає блискавки у буревія.

але обійми його заміцні!

...на скелю піду

від скельної тіні,

аби звідти поглянути вниз.

тінь сягає від неба до моря.

від сяяння блискавок

тінь золотаво-зелена.

зі співом пташок

в ній весело й вільно.

там проходжаються газдами звірі -

сонце над ними короною з променів.

під скельною тінню

травоїдні щипають траву,

а хижаки полюють на травоїдних;

в павутинних тенетах

б'ється комаха;

бабки леліють прозоро тоненькими крильцями в синьому небі

і тому такі красиві над квітами;

співає вечірню цвіркун

і коник вистрибує вище за всіх,

питається:"...котра година?..." -

і карколомно скаче до хижі;

мурашки у клопотах,

ніколи й глянути вгору -

стурбовані сонцем за скелею в пізню годину

та буревієм грози,

що не скелі розгойдує райдугу.

...піду на скелю,

подивитися - в чому там справа?!...

якщо не розчавлять,

звичайно.

що мені час -

в мене дім за спиною........

...

Ем Скитаній

Зламки

Я чекав весну,

І вона чекала,

Календар зігну,

Та цього замало.

Я дивився вслід,

Там піщані замки,

Як посходить лід -

Лишаться уламки.

Я їх полічу,

Аж дійду до сотні,

Засвічу свічу,

І змету в безодню.

Як пекучий віск,

Перейде на руку,

Не почуєш писк -

Не зроблю ні звуку.

Бо свіча це стяг.

Це моє знамено!

Я йому присяг,

Точно, достеменно!

Я пообіцяв,

Най які невдачі,

Ким би я став -

Вмру і не заплáчу.

Підійму свічу,

Осяйну уламки,

Мрію прокричу,

Простою до ранку.

Вранці новий день,

Освіти́ть безодню.

Зламки там лишень.

Отже - не сьогодні.

...

Сергій Сорока

ТРИ ДИВА

КАЛИНА

,,Стояла собі хатка - дірявий чобіток,

А в нім жила бабуся, що мала сто діток…»

Наталя Забіла

Здається, ніби, вчора, було ж це так давно,

Я доням гарну казку читала перед сном.

Забулися малюнки, віршовані рядки,

Та в спогади солодкі йшла в гості залюбки.

А знаєте, що сталось з бабусею й дітьми,

Як ми відклали книжку не на ніч, на роки?

Зима - снігами біла, весна - духмяний цвіт,

Там осінь знов за літом - десь ділись двадцять літ.

А діти у бабусі, як і мої, зросли,

в життя чудові мандри їх повели стежки.

І кожен у бабусі брав те, що взяти зміг:

Частинку її серця - любові оберіг.

Роздала до шматочка, провела за поріг,

Дітей благословила, щоб шлях легкий проліг.

Хустину білу взяла і, спершись до воріт,

Усіх з доріг чекала, щоденно з року в рік.

Мов іній, вкрив їй коси, коли ж прийшла весна,

Калина при дорозі у травні зацвіла.

В людей усмІшка тепла, в’їжджаючи в село,

Здалека - сива жінка, то ж кущ, як молоко.

Віночки білосніжні, як зірочки, листки,

а діти повертаючись, серденька принесли.

Калину обійняли, сльозинки, наче дощ,

Дитинство пригадали і як варили борщ.

Серця гарячі клали на квіточки дрібні,

Багряними ставали з них грона наливні.

Гірчать, немов розлука, калинові плоди,

Але ж які цілющі! Сердечко в них знайди.

МРІЯ ГОНЧАРА

Уяви море тепле, хвилями лоскоче,

історії шепоче, лиш розплющу очі.

Чи правда, може, ні, а хто це знає точно?

Одну з них розповім сьогодні вам охоче.

Гончар давно ростив у серці мрію дивну:

Створити щось таке, як Бог колись Людину.

Щоб ця земна краса усіх зачарувала,

зустрінуться тоді йому любов і слава.

Земля з глибин гірських дістала білу глину,

Джерел холодних - воду, а небо - краплю синю.

В долоні взяв, змішав, затанцювало коло,

Тремтіли струни сонця в хмарах загадково.

Тоненька, аж прозора, в майстра порцеляна,

народжується квітка - гарна і незнана.

На світ крізь неї глянув, так йому здалося,

звучить поблизу десь ангельське мед-голосся.

Таку ніхто не бачив, диво, наче з раю,

Бджоли почувся гул, нектар, пилок збирає.

Торкнулася крилом із фарфору пелюстки…

Зосталися від квітки й серця тільки друзки.

І розпач огорнув, від горя впав між трави

Та стало враз обличчя втішено - ласкаве.

Малі дзвіночки милі, дуже делікатні,

Наповнили повітря з неба ароматом.

Чи там завжди росли, гончар їх не помітив?

Шматочки порцеляни стали білим цвітом?

Кивають поміж листя щиро та привітно,

Зцілили серце вмить конвалії тендітні.

Забилось, ожило…Росу-сльозинку витер,

а мрії передзвін поніс на крилах вітер.

РІЗДВЯНЕ ДИВО

Дзвеніли в небі зорі, ледве чутно, ніжно,

це місяць цокав ріжками об їх кришталь,

Стрімкою променистою доріжкою

На землю Янгол в ніч Різдвяну поспішав.

Він до людей в долонях ніс з небес новину,

Як і давно колись до бідних пастирів,

Щоб привітали Матір і Святу Дитину,

І знову стоголосо зазвучав різдвяний спів.

Ступив на сонну землю, темно всюди й тихо,

не блимають у вікнах вогники ясні.

Невже поснули? Чи панує, може, лихо?

Хтось ніби схлипує серед дворів пустих?

У шубці за ялинкою, немов зайчатко,

Холодні руки і не страх, а синій сум в очах,

Дівчатко кучеряве кріпить паперову хатку,

Перлинки-сльози замерзають на гілках.

Ангелику, ти знав, що я тебе чекаю!

Дивись, яка красуня! Завтра ж бо Різдво!

Бабуся каже, що ця ніч велику силу має,

Бо до людей, хто щиро вірить, з неба сходить Бог.

Прошу, щоб мама повернулася з лікарні,

І усміхнувся тато, скасували карантин,

Так хочу вже у школу, друзів маю гарних,

І разом їхати в село, дідусь там сам один.

Благаю, зупини невтомний регіт воєн,

хай віруси в коронах зникнуть геть усі.

Вертеп у гості йде з дзвінкою колядою,

Земля неначе в пір’ячко загорнеться в сніги...

Прокинься, доню, люба, снилось що погане?

Ти плакала, молилася сьогодні уві сні...

Поглянь, як хтось ялиночку прикрасив між дворами!

Вставай, поможем татові повідгортати сніг...

Співали в небі янголи, раділи, що Різдво,

В снігах калина рум'яніла коло хати,

а над землею линуло: ,,Христос рождається! Славім Його!'

Бажаю всім щасливо святкувати)!

...

dracena72Natalka

Мрія

Серед лугу запашного,

Біля ясеня старого

Жив маленький Стрибунець.

Мріяв в ліс переселитись,

Та боявся загубитись,

Бо шляхів не був знавець.

Якось стрів він Мишенятко,

Пригостив його зернятком,

Пожалівся на біду.

— Знаю, стане хто в нагоді

У твоїй важкій пригоді.

Я як раз до нього йду.

Гризунів місцевих знає

В салки з бабками гуляє,

І з воронами на "ти".

В нього друзів — міріади,

Може хтось із них порадить

Як у той твій ліс дійти.

Бігла путь поміж травички,

Мандриків вела до річки,

Де латаття й очерет.

Тут зібралися Курчатко,

Жук, Павук і Жабенятко

В чому єдності секрет?

Пісню разом заспівали,

Потім в хованки пограли —

Весело проходив час.

Говорили про погоду,

Про новини та природу,

Й жартували водночас.

Стрибунець набрався зваги,

Попросив у всіх уваги:

— Шлях до лісу підкажіть.

Прагну в тишу й холодочок.

Винайти там свій куточок,

Мрію втілить поможіть.

— На тім боці є стежина, —

Мовив Жук через хвилину, —

Йде до лісу навпростець.

Гарний міст тут був раніше,

Зруйнувався навесні ще,

Хід закритий нанівець.

Як ту річку перетнути,

Щось ніхто не міг збагнути,

Та невже на цьому все?

— Човен вирішить питання, —

Птах розвіяв хвилювання, —

Швидше вітру понесе.

Комишеве листя щільне,

На частинки розподільне,

Прудко діло йшло на лад.

Кожен винайшов роботу

Виявив свою турботу,

Не цуралися порад.

По воді кораблик плине

На мотузках з павутини,

Каченятко взяв на гуж.

Мрійник з сумнівами б'ється,

Бо душа додому рветься,

З кожним поштовхом чимдуж.

— Повертай назад, мій друже,

На той ліс мені байдуже,

Тільки зараз зрозумів.

Рідний луг, повітря, небо

І товариші, що треба,

Саме цього я хотів.

Страх збиває з пантелику,

Шкоду робить завелику,

Ціль була така близька.

Пройде час і сила мрії

Кликатиме знов до дії,

Човник в кущику чека...

...

Іванка Кукушка

О, річко небесна, Євфрате

Мій брат Євфрат, моя сестра вода - з срібного озера довга ріка

Видно із дна шита вишита нитка золота

Перли корали, ізомруди на дні

Ей, брат Інокентій, іди-но сюди

Заспівай зі мною про нові світи

Співайте зі мною сестри, брати

Ця пісня буде сильніша в рази

Мама трава, тато вітер

Пішов із дому, хотів нових літер - тепер повертай

Ах, яка тут заграва, багряниться небо

Гріє вухо октава, сіно зелене, жовтава отава

Може хтось з вас зустрів їх

Де ж є вони ті для котрих слава як пава…

Крилаті слони… Ось пегаси пасуться в ряди

В цьому саду я квітку знайду - Ох, який аромат

Вдихни моя сестро, відчуй мій брат

Діамантні підкови залишила роса - Вони розмовляють

Дивовижної мови незвичні слова

Чудна тварина отутки пройшла

Єпіфаній, Антонія брат, поставив мольберта - Вимальовує сад

Що за кольори, що за мазки - Що не торкнеться – іскряться фарби!

Тут може сумно? Якось невпопад?

О ні – тут є осінь, біліє зима і весни водоспад, і літа стократ –

І це все одразу виблискує тут

Кожному добре – Білий ведмідь і верблюд поряд живуть

Дивовижно переплетений простір і час

Немає суму, є радість – Любов йде до мене, до кожного з вас

О, річко небесна, Євфрате

Інокентій на березі тому пише трактати

Малює картини, що стануть світами Єпіфаній Антонія брат…

Я це вже знаю, вже знаєш і ти –

На зоряне небо дивись - Там є дивовижні сади…

...

Vasyl Pavuk

А десь Весна

А десь буяють дикі вишні.

П’яніють бджоли в ароматах

Гудуть від них дерева пишні.

І гомін на обійстях та у хатах.

Так легко на душі і сонячно!

Немов весь світ чекає свята.

Зростає перший дикий соняшник

І сміхом сяють оченята.

А десь, нічого й не мінялось. Вже давно.

Солону зливу сіре небо віджило.

Та в пам’ятях старих відлуння майорять

Тих днів гірких, що їх не хочеться згадать.

І дивлячись із тих часів у сьогодення, мовчки

Зберу у пригірщ теплих почуттів. Заговорю сорочку.

Нехай зігріє душі днів. І проросте в садочку

Родинним деревом дідів. Та вбереже синів і дочок.

Настане день в якомусь часі, і під небом

Я посміхнусь, розправлю крила понад степом.

Вдихну солодкі запахи весни, заллю зіниці цвітом,

Під звуки ніжної струни, рожеві й теплі, наче літо.

...

Мілена Грім
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Трішки оновленьКнигоманія
15.06.2024
Вітаємо. Раді повідомити, що конкурс "Любов,смерть і некроманти" продовжено ще на три дні. Тож всі, ... Детальніше
Конкурс "Антиутопія: маніфест -2024"Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
15.06.2024
До 75 – річчя з дня першої публікації📕 роману Джорджа Орвелла «1984» оголошується неофіційний авторс ... Детальніше
Вечірній блогBlack
14.06.2024
Всім доброго вечора, сьогодні я б хотіла просто поговорити, а ще поцікавитися думкою. На Букнеті я р ... Детальніше
Що роблять бібліотекаріМавка (Ганна Заворотна)
15.06.2024
Як колишня бібліотекарка абонементу вирішила написати, чим займаються бібліотекарі, бо коментар під ... Детальніше
Хроніки КниголюбаКниголюб
15.06.2024
Багато хто з нас любить читати книжки. Хтось читає улюблених авторів, а хтось шукає нових для себе. ... Детальніше
Хроніки КниголюбаКниголюб
15.06.2024
ПРИГОДИ НАЙКРАЩОГО СИЩИКА ІМПЕРІЇ Не знаю, як ви, а я дуже люблю читати ретродетективи. Особливо кол ... Детальніше
На Аркуші вже:
11341читачів
134318коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: