Балада про радість та журбу

І тільки час зведе на пси

Юнацький шал і пломінь плоті,

І скільки долю не проси

Прощання й смерть завжди в роботі.

Хоч сонце в літній позолоті

Влива безсмертя у раба,

Живи без розкладу на потім,

Допоки не прийшла журба.

Допоки радість від краси

Не зв’яже спогади в скорботі

Гаптуй незболені часи,

Любов’ю схоплені турботи.

Бо з дня на день прийдуть гризоти

І цілих острахів юрба,

Радій невіданню, достоту

Допоки не прийшла журба.

Бо Мойри пхнуть свої носи

Знайдуть тебе і в темнім гроті

Коли замовкнуть голоси

Харитів на щасливій ноті,

Ключі погубляться в блекоті

І сколихне з небес сурма.

Люби до поки ще сьогодні,

Допоки не прийшла журба.

Та що тобі до сліз на споді,

Допоки доля молода,

Допоки вітер на свободі,

Допоки не прийшла журба.

07.08.2023