Любив

У когось найліпше виходять пісні,

У когось до пензля поклалась рука.

Вони познайомилися навесні,

А потім лиш ним вже забита її голова.

Одне смс і примчиться до неї скоріше,

Приїде вночі,будь то град чи то сніг-заметіль.

І допоможе нести її тяжкеє ніше,

Опівночі в дім проведе її свій.

Усе, аби тільки почути «спасибі»

Цим голосом ніжним й дзвінким,мов хрусталь.

І вже б ночував у найгіршій садибі,

Щоб ближче лиш чуть її сміх та печаль.

А потім він зник, розчинився, пропав.

Та тільки листа полишив за собою:

«Прощай, я нарешті її опізнав!

Та зірка, за неї поклам усю зброю»

Який же талант приховав цей хлопчина?

Вірші їй читав чи писав ті портрети?

«Та ні, все простіше» - сплакнула дівчина

«Любив... не мене» - додала вже відверто.