Твої очі

Для Ю

Блакитні очі, що відтінку неба,

Води в джерелах чистих і річках.

Окрім смарагдових-зелених ніц не треба–

Це запах хвої у чужих лісах.

Червоні у вогонь приводять всіх

І пожирають поглядами сміло.

Та темно-сині в серці викликають сміх

І в душу пробираються уміло.

А чорні очі кольору ночей–

Таких спокійних, кованих вітрами.

Та описать не в змозі тих речей,

Що твої очі возвели між нами.

Про карі очі не складаються пісні,

Їх не порівнюють з глибоким океаном.

І не приходять в голову вві сні,

Ніхто не скаже, що були вони найкращим станом.

Та не для мене, бо це колір гірських скель,

Що міцно гартувалися штормами.

Це колір сили, втриманих пекель,

І млосних поглядів, прихованих часами.

Це кольори родючої землі

Що прогодовує усіх людей планети.

Як пагінець пускає паростки свої

Гляди, не попади в міцні тенети.

Це колір темної й остиглої вже кави,

Яка на смак не гірша ніж нова.

Котрую лиш оцінять після пари,

Коли запалить цигарки вдова.

Цей колір– шлях туди, до мого серця,

Багато не оцінять це й дарма.

Нехай же інші оберуть собі люстерця,

А я навіки цих очей, лише твоя.