Янгол

Зійшла з небес на світ людей пропащий,

Та не скорилася легендам про гроша.

Проміння сонця заграє ледащо,

А я кажу: ти порятунку вольності душа.

Красу твою прирівнюють до Афродіти,

А кришталевий голос мед для вух.

Та пощастило ж подолать пів світу,

Щоб укріпити гордістю твій дух.

Я радий розділяти одну землю,

Із чудесією моїх запеклих мрій

Від гір лиш думкою ліси я відокремлю

Й розпущу з гордістю моток своїх надій.

Прошу звільнити моє серце від гріха,

Адже усім відомо- так поляжу щиро,

Та я пройду, проберусь крізь літа

І віднайду твої пухнасті крила.

Тоді повернешся ти до своїх,

Хоч не забудеш- це я кажу сміло,

І хоч свята із простолюдом гріх,

Та моє серце викрала уміло.

Сказати чесно– вже й не сподівався,

Зустріти в далені твій погляд невагомий

Але я, схоже, не дарма старався,

І все ж наблизився твій силует знайомий