Смерть тирана

Мій погляд просить сили знову!

Титанів спис в руках тримаю міцно.

На клич труби мечі підніме військо,

Коли впаде додолу мій вінець лавровий.

Буття – це мить, яку я не зловив!

Невже життя таки прожив даремно,

Коли шукав я праведність смиренну

На вівтарі примарних див.

О, не ховайся ти моя, Венеро!

Спали моє нутро у світлі ранньої зорі,

Щоб я палав, як древнє місто Тіра.

Не чутно вже пісень у лігві Левіафана.

Лиш тихий дзвін прикутого тирана,

Який буття у вірі згубив!