Куля

000122
Публікація: 31.03.2024
Вірш
Завершено

Кожен,

уже тільки за те,

що народився,

гідний кулі.

Так і повелося.

Дитина ще й народитися

не достигла

а на неї вже

сталять кулю.

Це зручно.

З першим криком

немовляти

в нього

стріляють.

І воно біжить.

Тікає що є духу.

Та, звісно.

І тоді кажуть:

Загоряється куля - народжується людина.

Падає куля - вмирає людина.

Скажуть,

пригнуться до теплої

землі - і вперед,

а все небо

у трасерах.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі