Маріонетка та лялькар

Брехнею оповиті строфи.

Знадобився час, щоб дійти до кінця віків.

А сценарій був іншим...

Що ж тепер робить ?

Мертвая маріонетка ожила.

Хоч поламана злегка

Та біжить до свого лялькаря.

Заміна красивая.

Вона живая.

Підготовлені міцнії ниточки,

Котрії нагадують струни.

Та навік – кайданки.

Зведений театер

Нової п'єси

Прописаний сценарій.

Одначе це лишень початок...

В забуті моє життя,

Як і наші спільнії літа...

Готовая труна

Закопаная вона.

Одначе пустая...

Тебе там не стрів.

До мене не прийшов.

Майстре, чи був я твоїм улюбленцем ?

Я ж пам'ятаю, як ліпив

І так, і сяк

На свій лад мене змайстрував.

А я ж жива людина

Принаймні був...

Закарбований навік урок:

"Не віддавайся увесь."

Заміна не досконалая

Та для тебе це не біда.

Уже я її застерігав...

То ж постою збоку безмовною тінню.

Смикає маестро за ниточки

Чийогось буття

В океанах брехні загубилась душа.

Брехнею оповите життя

А я ж казав...

Ну що ж, тепер це твоя біда.

Прощавайте, маестро.