Знову у таборі
Сергій і Тетяна сиділи поруч із сином на його ліжку, гладили по голові, обіймали, плакали від радості.
— Пробач, боєць, це все через те, що ми поїхали відпочивати без тебе! Такого більше не повториться!
— Тату! — сказав Дімка, зазираючи у батькові очі, — Ти мене вибач, проте я вирішив, що буду малювати. Я не хочу бути бійцем, це не моє!
Сергій подивився на сина:
— Дім, роби що хочеш, тільки більше ніколи так не лякай нас, добре?
— Добре, тату! — Дімка міцно притулився до батька, амулет на його шиї засяяв, — А, може, ти сам спробуєш позайматися боротьбою? Я думаю, що там є і для дорослих якісь гуртки!
Сергій посміхнувся:
— Та куди мені вже? Я старий для цього! Вже пізно!
— А я ось по телевізору якось бачив, як 90-річна жінка займалася гімнастикою на брусах. А ти виходить, ще старший, якщо тобі пізно? Тобі що, сто років?!
— Ні, не сто, — крізь сміх промовив Сергій.
До кімнати зайшов Мишко із батьками, які тягнули 2 великих пакети:
— Мамо, я не буду це їсти, я ж сказав! Забери, будь ласка назад!
— Ну як це не будеш? Ти подивися, як ти схуд! На тебе аж страшно глянути!
— Мамо, я важу як два з половиною ось таких Дімки, — сказав хлопець, показавши на друга, — Кому страшно на мене глянути?! Тобі? Чи ви мене для якогось людожера відгодовуєте, щоб пожирніше був?
— Та що ти таке кажеш?!
— Мамо, я хочу схуднути, ти розумієш? Я хочу займатися танцями — це моя мрія! Будь ласка, не треба носити продукти! Я буду тут їсти з усіма!
Марія затихла і присіла на ліжко Мишка:
— Ну, добре, сину, якщо ти так вирішив…
— Так! Вирішив!
Амулет на шиї хлопця блиснув синім сяйвом.
У кімнаті дівчат Джулія вже знімала нове відео, направивши камеру телефону на себе, вона звернулася до людей:
— Шановні підписники, дякую за вашу підтримку! Евеліна знайшлася! Це для мене зараз найважливіше, проте ми не забуваємо про вас і вже скоро викладемо нове відео! — потім повернула телефон на Евеліну, — Доню, скажи щось! Що ти відчуваєш? Людям цікаво!
Евеліна втомлено подивилася на камеру:
— Привіт! Насправді, я ніяка не Евеліна. Мене звати Єва. І я більше не хочу знімати ці відео. Вибач, мамо!
Джулія натиснула на кнопку «Стоп» і перервала трансляцію.
— Що трапилось?! Може ти перегрілась на сонці? Тобі ж подобалося зніматися! Давай відпочинеш, а потім ми просто скажемо, що це був жарт, добре? Не хвилюйся! — казала вона, погладжуючи голову доньки.
— Ні, я не перегрілась, мамо! І це мені ніколи не подобалося, це ти так хотіла! І я — Єва, а ти – Юля. І я хочу бути звичайною п`ятикласницею, я не хочу фарбуватися! Я хочу бути як усі, дружити з тими, хто мені подобається, хочу писати вірші і пісні!
Кулончик Єви засяяв. Батько всміхнувся:
— А характер у неї твій!
Джулія у розпачі дивилася то на доньку, то на Олега.
— Я нічого не розумію!
— Якщо ти не розумієш мене, то я буду жити з батьком, а ти будь зі своїм Валерієм!
— Та нема вже ніякого Валерія… — сумно проговорила Юля, — Ми посварилися, коли ти зникла, ось і довелося Олегові телефонувати. Я просто не розумію, чому ти так змінилася за ці декілька днів? Все ж було добре у нас?
— Єва не хоче бути твоєю лялькою, що тут не зрозуміло! Хоч хтось зміг дати тобі відсіч! Молодець, доню!
До кімнати зазирнула руденька дівчинка:
— Привіт! Ми дуже раді, що ви знайшлися! А на свято Нептуна ви підете сьогодні ввечері? Ми такий крутий номер підготували — вболівайте за нас! Ви ж усе одно не встигнете нічого зробити, щоб виступити!
Катя, що тихо лежала до того на ліжку, підхопилася:
— Чого це ми не встигнемо?
Вона переглянулася з Євою, яка схвально кивнула головою.
— Ми будемо також виступати! І наш номер буде дуже класний!
— Ну, — дівчинка знизала плечима, — подивимося.
Двері кімнати зачинилися.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!