Мить життя

Мить життя

Віталій, добровільно зголосився,

замінувати й підірвати міст.

Підмогою в грудях ярилась злість

й бажання окупанта підігріть.

Він ризикнув. Він поспішав щосили.

Хвилини невмолимо бігли…

Колонна вражих танків приближалася

невпинно.

Не мав часу - на роздуми, на вибір.

В останнє глянув у твердінь блакитну.

Підніс до вибухівки запальничку…

- Я ПІДРИВАЮ МІСТ, - сказав,

Тієї ж миті вибух пролунав…

Не кожен здатний, так свідомо,

ЖИТТЯ віддати,

щоб побратимів ВРЯТУВАТИ

і хоч годину відіграти у ворога,

що сунув, залізною ордою,

вглиб країни,

через автомобільний міст Генічінська,

руїни, залишаючи за собою.

- Пишаюсь сином, його воля -

це приклад для наслідування. Доля -

немилосердно відбира, яскраві зірки,

падуть вони прострелені - навіки…

Серцям гарячим би ще жити й жити

та безсердечної війни оскал,

не всім, надасть щасливий шанс,

дійти, до переможного кордону.

Герої не вмирають у серцях…

Та все ж - вони на небесах…

Найкращі з кращих, віддають життя,

За мир і за спокійне майбуття.

(Присвята Герою України Скакун Віталію Володимировичу

19 серпня 1996 р. нар., з м. Бережани Тернопільської обл., який загинув 24 лютого 2022 р. підірвавши міст разом з собою)