Міраж

Зі мною поруч силует, але видно не чітко:

Лице й волосся, рухи та слова.

Я тебе бачив десь, ім'я у тебе... , може влітку?

Ти точно існувала... . Звідти й знав

Знайомі ми були чи вічність, чи не дуже,

Близькі були, як ... , а може й ні.

У тебе була зовнішність, яку ти так не любиш.

Чому лишились саме зараз тут самі?

Удвох, як і колись. Я мрію?

Хто ти? Тебе тут не повинно бути!

Твій силует такий детальний, але тліє,

Як спробувати доторкнутись,

чи пришвидшить рухи.

Я все-таки забув? Не міг! Ніяк не зараз!

Не вірю, що настільки втратив сенс.

Тобою стелиться туман. Я йду по хмарах,

Але Аїд скоріше з мене, а не Зевс.

Чи ти Міраж? Ти прийдеш ще колись до мене?

Скажи ім'я хоч наостанок, я прошу.

Але прокинусь я раніше... , дивлячись у небо,

І вже не буду тим, ким був, коли заснув.