Увірвалось літо

Увірвалось літо

на початку квітня.

Тай дивується, - Нема -

трав, зелених. Ніц - листа.

Чом так рано пробудилось?

Може, квітень застудився?

Сонечко його лічило,

з пересердя запашіло

й квітень запалав, щосили?!

Літо, квітень, попросило,

- Перестань уже хворіти.

Безлад треба зупинити.

Хто порядок наведе?

- Що тут робиться таке?

Рік прийшов на допомогу,

- Я вже знаю цю дорогу.

Кожен день ходжу, кружляю

і порушників спиняю.

Зараз квітню підсоблю,

сонце трохи притіню.

Загудів громоголосо,

дибки встали в літа, коси.

- Хмари, хмари!

Десь ви світом загуляли?!

Може, вітром розігнало

в царину гірську? Застрягли!?

Повертайтесь! Поспішить!

Треба квітень покропить!

Не дасте ж йому зомліти?!

Як, без листя!? Як, без квітів!?

Хмарки швидко налетіли,

води з річеньки набрали.

Лляли, лляли, поливали.

Бавились. По розбіглись.

Квітень голову здійняв.

Усміхнувся. Заквітчав.