Догма туману

Останній торк залишиться у морі...

Тягни мене в ніч непосріблено-сяйвом,

Оспівуй неторкане білим чолом.

Ти вже у пам'яті кинуто-наймом,

Невпинно малюєш безсило-крилом.

Я упускаю твої першоочі...

Тягнеться обрій, неначе туман.

За рисами темряви котяться ночі,

Мовби великий пухнастий обман...

Я не твоєї ласкавості море,

Я не твоєї незнаності край.

Буде боліти, несказана поре,

Буде вертати у змазано-гай...

Ти не побачиш моєї свободи,

Ти не відчуєш мого каяття.

Хвилі знесуть, що було при нагоді,

Хвилі-години, що знають життя...

13.04.2024

І.М.