Жінка на міському балконі

Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,

А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами

І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,

Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;

А тоді оглядає тебе наче подумки вбирає мантію,

Прикурює тонку цигарку скликаючи хмари чорнильні, диявольські,

І потім сідлає мітлу, як тільки вони з’являються;

Аби роздряпати хмари, і ти міг досхочу набавитись

І писати

Про те, що світ — це жінка на міському балконі

Дому якогось, що носить прізвище поета чи композитора,

І щоразу коли ти закохуєшся, вона повертається знову,

І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора.

14.04.2024