Бліндаж

Бліндаж

У бліндажі, що поряд з на пів зруйнованим будинком,

розташувалися бійці десантно-штурмового війська.

Атаки відбивали не день, не місяць

і все ж, одного разу, на окрайок міста,

загін російських окупантів просочився.

Там два десантника тримали оборону,

в нерівному бою прийшлось спуститися до схрону.

Їх штурмували три дні, три ночі.

Від перевтоми - закривались очі

та тимчасовий сховок був глибоко,

не ризикнув противник мати замороку.

- Здавайтесь у полон! - кричало враже.

У відповідь лунало, - Не дочекаєшся, заразо!

Погрожували спалити той підвал…

Їй богу, ангел їх оберігав!

Стояв на варті Владислав, один, у глибині проходу,

бо Ігор був поранений у руку і у ногу.

Відстрілювався за двоїх, сімох противників поклав. А згодом,

недруг закидав сміттям підхід до входу.

Іще, від обстрілів, стіни обломки впали,

гадали прийде їм кінець, під кам’яним завалом.

На двадцять сьомий день, закінчилась вода,

сухпая залишилось, на два дня

та дякувати богу, сніг над ними танув,

збирали в посуд воду талу,

що каплями стікала по стіні

і пили все що лилось. Чом би й ні?!

Як на кону питання: Вистояти чи померти?

Потроху, потихеньку розбирали ті завали.

Розкопирсали такий сякий прохід.

Однак, він виявився замалий і все ж,

поранений боєць рискнув - проліз

без броника і вийшовши надвір,

пішов шукати дислокацію своїх. І дякуючи дрону,

його помітили на другий день, потому.

А Владислав - залишився чекати допомоги

і так протримався, допоки наш десант,

позиції, ізнов, відбив назад.

Навкруг упала тиша, як тінь,

заморений, зчорнілий, на сорок перший день,

із сховку вийшов… Живий...

(Владислав Молодих, військовослужбовець 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ,

41 добу тримав оборону і боровся за життя забарикадований ворогами)