не почуті. бо не ми.

Напиши мене у своїх снах як на скронях відчуєш чийсь подих

Напиши мене на горизонті до того як очі заплющиш

Напиши... ти ж сліди пам'ятаєш у пострілі синім

Напиши... Чи страх не покидає безкрилого голос?

Напиши, і можливо забудеш у лісі

Напиши

та все ж я пригадаю у пісні

Наковтаємось стомлених втрат на тих вулицях наших кордонів

І межу не написану жодним чорнилом перейдемо шахом

І про місто... приховане небом де втомлене царство

Поговоримо... або ж замовкнемо ми мов співочі

Вочевидь ми втомилися після сигналу

Вочевидь

та це виключно втрати задарма

Заховались у листі всі наші слова про мистецтво окраси

Не забути майстерні ті жарти всміхаючись тим океаном

І приховані погляди з смутком обличчя шматують

Миготять... але я не чекаю зустріти стакато

Безперервно гуділи думки невідомі

Безперервно

та вже не почуті бо не ми