Чекаючи на світанок

Тихі води і темні вулиці,

Гіркий цукор з сухим вином.

Огортає свідомість щупальцем

Тетрагідроканабінол.

Шаленіє душа від голоду - 

Блиск надії, немов маяк

У вікні, де так віє холодом

Ціле місто таких, як я.

Поодинці, дисоційований,

Я читав, як горять мости.

Штучний голос чужою мовою

Оголошував, де зійти.

На роботу, додому, наново.

Ковдра душить мене вві сні.

Я стояв і чекав на марево

У розхитаному вікні.

Голова у думках тонула,

По долоні - струмок тепла.

Я до крові стискав минуле

У руці, як уламок скла.

Впадуть краплі

у зошит

новим віршем,

Візерунком у білий сніг.

Виживати було комфортніше...

Але жити я вже не міг.