Надихатися...
10097
Нади‘хатися запахом бузковим
донесхочу, налитися по вінця...
Хай ця весна мене ущерть наповнить
блакиттю неба, зеленню трави.
Вся свіжість ранків дивом веселковим
в одній малій росиночці іскриться –
із квіточки бузку цей дар коштовний
зніму вустами, як нектар живий.
І стане раптом радісно і дивно,
так, ніби я розкрила таємницю,
неначе зрозуміла суть глибинну
диха'ння вітру, проростання трав.
... Колись Всевишній сотворив людину,
навчив її любити і молиться,
та, серце вклавши у бездушну глину,
Він ощасливив нас чи покарав?..
03.05.2023
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯