Надихатися...

10097
Публікація: 04.05.2024
Вірш
В процесі

Нади‘хатися запахом бузковим

донесхочу, налитися по вінця...

Хай ця весна мене ущерть наповнить

блакиттю неба, зеленню трави.

Вся свіжість ранків дивом веселковим

в одній малій росиночці іскриться –

із квіточки бузку цей дар коштовний

зніму вустами, як нектар живий.

І стане раптом радісно і дивно,

так, ніби я розкрила таємницю,

неначе зрозуміла суть глибинну

диха'ння вітру, проростання трав.

... Колись Всевишній сотворив людину,

навчив її любити і молиться,

та, серце вклавши у бездушну глину,

Він ощасливив нас чи покарав?..

03.05.2023

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі