Боюся

Боюся. Кусаю вуста, розминаю

Фігурку себе з пластиліну

У пальцях невинно дитячих. Вмирає

В мені щось наївне безслідно.

Боюся лишитись один у полоні

Зачинених стін. Скам'янілі

Обгризені кості моєї природи

Жахіття нічні не доїли.

Боюся, боюся, боюся та плачу.

Воно приповзе пів на третю,

В руках несучи алкогольну поклажу,

З ноги відчиняючи двері.

Боюся, що знову припреться до мами,

Зачинить завісу у спальню.

Плювати на себе: думки розпинають

Страждання із нотами сталі.

Боюся продовження актів на сцені,

Антракт настає на світанні.

Актори: хто плаче, хто страшно веселий,

Глядач — у безсилім мовчанні.

Боюся, боюся, боюся... Благаю

Звільніть із театру актора! —

Фігурка в руках завмирає... — Негайно!

Потвора повзе коридором...

(Травень 2024 р.)