Бджола та Оса

У бувальщині чи в казці...,

та не зараз, а давно

все навколо жило в мирі

і доброзичливим було.

Невдячність і Заздрість

окремо тулились.

Та, якось разОм у лісі зустрілись.

В тіні причаїлись.

Огледілись тихо.

Безшумно ступали.

І шкодити нишком розпочинали

усім, кого між дерев зустрічали.

Бджола і Оса в ту пору дружили.

Як добрі сусідки у злагоді жИли.

В теплім дуплі із сім'єю - Бджола.

Оса ж у гнізді між листя гула.

Невдячність і Заздрість час не втрачали.

З-під тіні дерев спостерігали,

як Бджілка Осу на чай запросила.

Як подружку милу зручненько вмостила.

Як з радістю щедро її пригостила

духмяним пилком

і медком солоденьким.

Любила Оса такі посиденьки.

Бджілка гостинці осинятам збирала...

Та, раптом, Невдячність Осу обійняла.

А Заздрість їй тихо на вухо занила,

що Бджілці, чомусь завжди більше щастило...

Змарніла Оса. Пити чай не схотіла.

Забувши гостинці, геть полетіла.

Літо минуло. Осінь настала.

У злобі діти Оси підростали.

Заздрили хазяйновитій Бджолі.

Мріяли жити у теплім дуплі.

І якось, з-під листя, що золотіло,

розлючені оси роєм злетіли.

Нахабно ввірвавшись в оселю до бджілок,

рушили все, мед крали і пилок.

Жалили оси бджілок без жалю.

Бджілки ж втрачали життя разом з жалом.

Мужньо оселю свою захищали.

Вигнали ос. Та запам'ятали,

як заздрість і чорна невдячність Оси

в їхнє дупло біду принесли.

20.10.23