Розірву своє серце.

Я розірву своє серце на клапті

У жорнах долонь його в зерна змелю

І всім хто не зможе до мрії дістатись

Я ниву засію зерном у ріллю

Я ниву засію, в безкрайньому полі

В безкрайньому небі зграя диких гусей

Я ниву засію словами любові

Словами надії, і віри в людей

Слова ви пташки мої, в люди летіте

Любіте ви волю, туман і росу

Слова мої крила, мене ви несіте

Де плакали верби плетучи косу

Там де плакали верби там блискали грози

Там рвав моє серце важкий камінь жорн

Там над зораним полем схилилися лози

Не треба вже плакати, хай сходить зерно

Не поливайте ви ниву сльозима

Краще полийте її теплим дощем

Ви не милуйтесь моїми очима

Ви загоріться їх яскравим вогнем

Ти нива моя колосся хлібами

У буйності зрілій зелений росток

Налийся душою і такими словами

Щоб їх забуття не засипав пісок.