Ти - з грому й блискавки народжений вогонь

Ти - з грому й блискавки народжений вогонь,

а я – сльоза гірських річок заледенілих...

Гарячий слід від вогняних твоїх долонь

лід розтопив... Вода вже майже закипіла!

Я не чекала на пробудження весни,

та десь в мені вона таємно визрівала...

Лиш тільки ти мені, благаю, поясни:

Чом твоє сонце мої квіти зігрівало?

У ці краї навіщо ти приніс життя?!

Тут споконвіку не зростали навіть трави!

Із сяйвом зоряним не зналося буття,

ранкове небо ще ніколи не палало!

У тому, що світить яскраво так сонце

не звинувачу... Бо провини тут нема.

В цьому світі так напевно повелося,

що річка вогнище лиш в мріях обійма...