А може... Й справді треба утекти?

А може... Й справді треба утекти?

Туди, куди твій промінь не сягає,

Де тоскно від німої простоти,

Зате... Чаклунства марного немає.

Там лиш красива пісня про любов

Про тебе мені знову нагадає...

Та ти далеко будеш... Хоч і кров

У моїх венах зрадницьки заграє.

Залишся сном. Прекрасним і сумним.

Нехай ніхто про цю любов не знає.

Заплаче небо дощиком рясним,

І я про тебе знов вночі згадаю...