"Біля вогнища"

280-й рік з початку колонізації

У низині,

на, здавалося, безкрайній рівнині,

біля вогнища

сиділи восьмеро:

п'ятеро хлопців і троє дівчат,

двоє схожі як сестра і брат.

Чути розмову, той що порається біля вогню:

"Ось зачекайте трішки й скуштуєте цю смакоту!"

"А "Кухар" знову за свої витрибеньки:

то корінці, то молюски, то якісь опеньки!" -

коментує ота, з чорною косою, поїдаючи консерви,

погляд пекучий - суща стерва,

їсть охайно, не бруднить уніформи.

ЇЇ товаришка теж озброєна й горда.

"Дарма ти так," каже, " в цьому вся фішка -

печена картопля - локальна і свіжа".

Кучерява, смугла як із сторінок Рамаяни,

дитя Крішни, з патронташем круг тонкого стану.

"А я б з'їв фіш-ен-чіпс,!" - вкинув "Ліо".

Аж ось:" Чуваки, дівчата! Досить про їжу, берімось за діло!"

Скоро "Старий" і "Аманда" закінчують варту.

Хто наступний? "Кухар" піде і..., вибач, як тебе звати?",

до дівчини, яка боязко чистить свою картоплину.

"Марічка", каже - погляд старої, обличчя дитини.

"Ярош", її не чепай". - чорнокоса обриває його на півслові.

"Марусю", відстань,", каже він, "ми тут всі нездорові."

До "Марічки": "Розумію. Щойно з полону?"

" Не зовсім, я тут позапланово. Мала повертатись додому."

"Кухар" на те: "Рік тому по дорозі до Хриса

пірати захопили мене і двох побратимів.

Не знаючи функцій краденого судна,

нам наказали летіти до місця локації їхнього кодла,

а ми ризиково посадили їх на Хрисі...

мовою жестів пояснивши, що двигун накрився.”

"Знаємо цей збрід "піднебесний", -

вкидає "Джеймс" із відразою, "реальне нашестя."

До дитяти Крішни звертається: "Мері",

розкажи історію, нас теж було занесло...

Вона й каже: "Всі про "Марію" в курсі?"

"Звісно, суперове судно!..Легенда...",

каже "Майк", "але, нажаль, безслідно щезла.

Ходять чутки, що свиноголові

пустили її на зброю.

Троє дівчат переглянулись,

і одночасно всміхнувшись,

"Ні!", відмахується "Мері", "зараз вона недоступна."

"Але "піднебесні" і "араби" думають, що вона серед нас."

"Тобто", перебиває "Кухар", "одна із вас?"

Дівчата сміються, "Мері" жує картоплю."

"Саме так", - відказує, і схопившись: "Що за воплі!?"

"Де "Старий" і "Аманда"!?

Хтось гукає: "Ховайтеся! Нас оточує банда!"

Усе товариство мерщій до землі припало,

розповзлось як вужі і по позиціях стало.

Вдалині кулеметні черги розривали тишу на шмаття.

Слід за ними лазери спалахнули багаттям.

Крики, верески по-чужинськи,

гидотна лайка ординська:

"Ца**о, ца**о! П**ігу...у!!!! С**ука!!!

"Кухар" на всю долину:" Амандо! Ні! Падлюки!"

Вдалині чоловіча постать, чітко не видно,

іде важко, хитаючись, тримається гідно.

На руках несе непритомну,

його куртка вся у плямах червоних.

"Чуваки, спасайте, "Мері"!,

у неї пошкоджені ребра...

й бозна що ще..."

"Мері" чимдуж до "Аманди",

інші працюють, все по команді.

Захоплені п'ятеро,

під цілодобовою вартою.

Зиркають хаотично, по-звірячому,

одягнені в фейкові форми спецпризначенців.

"Джеймс" із позиції:

"Рапортую: о 24:11 захоплено піратське угрупування

з п'яти осіб. Наш загін у боєздатному стані.

Їх терміново потрібно евакуювати.

Надсилаю запит."

"Маруся", ставши гордо

над п'ятьма збитими вкупу тілами:

"І що з вами, покидьками робити, га?

Жоден табір у світі вас не виправить."

Примітка:

Рівнина Хриса ( Chryse Planitia) - рівнина у північному екваторіальному регіоні Марса.

Час 24:11 - марсіанська доба, прибл. дорівнює 24 год 39 хв