РОЗЧИНЯЮСЬ

Обтрушує цвіт липи дощик літа,

На сьому ранку тільки щебет птиць,

Прискорюється час несамовито.

І не таке все, як було колись...

Незмінним залишається цей запах,

Медовий неповторний аромат.

Новому дню махають липи лапи,

Птахи пісні щебечуть всі підряд.

Пірнаю в море затишку природи.

І розчиняюсь в благодаті цій,

І відчуваю хвилі насолоди,

Тримаючи цвіт липи у руці.

12.06.2024. АКВа

Дякую за натхнення Петру Войцехову