Петро Гузiк "Портрет"

І знову сон від мене втік

Як дикий, безпритульний кіт

Щоб врятуватися від ночі

Будую власні загорожі

Холодний чай, пустий мольберт

Я хочу написать портрет

В навушниках лунає джаз

Перетворився в дим «напас»

Мене лякає чистий лист

Час показати власний хист

Беру у руки олівець

Це лиш початок, не кінець!

Скінчилась ніч, як цигарки

А на портреті з під руки

Твій образ встиг уже з’явиться

Той що мені ночами сниться

Той що порушив спокій мій

Той що забрав в країну мрій

Він в грудях запалив вогонь

І я потрапив в твій полон

І кожен день, і кожну мить,

В думках живеш, душа летить

А за вікном уже світанок

Розмалював багрянцем ранок

Скінчилась магія митця

Пора відкласти олівця

Щоб загорнути у пакунок

Для тебе ніжний цей дарунок.

14.06.2024