Дивні речі відбуваються в Кальтарі.

Фасон не любив колективних гульбищ. Фасон надавав перевагу тиші і затишку порожніх будинків. Не тому що відчував якусь відразу до людей, як деякі панове з якими мав честь знатися. Ні! Просто така в нього була робота.

Коли всі місцеві з навколишніх сіл і хуторів збиралися разом щоб поглянути на дивовижі магічного цирку Братів Монро у Фасона з'являлося багато роботи. Його прибутки сильно залежали від таких ось гульбищ. Він був, так би мовити, позаштатним працівником цирку, от тільки в спільну касу не скидався, із спільного котла з циркачами не їв, а його фокуси зі зникненням предметів, замість радості приносили сльози.

Мабуть хтось сказав би, що Фасон погана людина, та от тільки він не був би таким категоричним. Хто Фасон врешті такий, щоб визначати категорії добра і зла? Ні-ні. Це не про нього. Фасон ніколи не буде ханжею. Це для інших. Не для трудяг.

Він саме працював над невеликим будиночком на околиці Літл-Хоуп. Не складний об'єкт. Замок на дверях — розчарування. Внутрішнє начиння — марнування часу. Крім запасу столового срібла і шкатулки із благенькими прикрасами, без жодного коштовного каменю між іншим, що вершина банальності, навіть ознака варварства, Фасон розжився тут тільки картиною з оголеною леді. Та лежала на перинах, демонструючи всім бажаючим апетитні округлості тіла. Картина напевно нічого не коштувала, проте навіть людям трудовим, на зразок нього, іноді хотілося придбати щось для душі, а його внутрішній естет радів, споглядаючи цей візуалізований гімн жіночій красі.

Він саме залишив будиночок і затримався на хвильку щоб повернути на передбачене йому місце замок. Бо намагався чинити з іншими по совісті. Було страшно уявити, як воно могло статися, якби за відсутності господарів, хтось вдерся в цей чудовий, хоч і бідний будиночок, а все через його Фасона недбалість. Ні-ні. Порядність понад усе. Проте йому не вдалося завершити почате, бо Фасона відволікло дивне, абсолютно не припустиме для подібної ситуації звертання.

— Перепрошую, — промовив скрипучий голос, неначе зв'язки його власника були добряче так попсовані старістю і курінням. — Чи не могли б ви допомогти нам з пошуками шерифа, чи можливо іншого представника місцевої влади?

Спиною Фасона пробіг холодок. Він поволі повернувся, тримаючи руки вгору, щоб продемонструвати непроханому співрозмовнику чистоту власних намірів. Проте, коли його очі порівнялися з очима небажаного гостя, він не зміг втриматись стриманого делікатного, і ввічливого вереску жаху.

— Благаю. Давайте обійдемося без цього, — ввічливо промовив мрець, якого Фасон впізнав. А як інакше. Суддя Крюгер. Поважний чоловік. Людина з якою Фасон у минулому мав приємність вести довгі і ґрунтовні дискусії про природу приватної власності. Можливо б досі мав таке щастя, проте суддя вже більше місяця як був мертвим, а нового все ще не призначили.

— Я лише бажаю доручити відповідальному і чесному громадянину роль посланця, — прошелестів він, торкаючись тонких струн душі Фасона. Змушуючи відчувати гордість за те, що саме йому довірять відповідальність передати послання шерифу. Фасон завжди відчував глибоку повагу до представників закону, адже вони пасли одну і ту саму отару, тільки сиділи по різні сторони ріки.

За спиною судді стояло не менше сотні поважних громадян, значну частину яких Фасон впізнати не міг, через значну ступінь їх фізіологічного розкладання. Однак самої кількості було достатньо, щоб усвідомити наскільки відповідальна буде доручена місія.

— Я звісно буду радий виконати прохання мого старого друга судді Крюгера, — гречно промовив Фасон не відводячи погляду від мерців, що витріщалися на нього, напевно оцінюючи так, як він оцінював вмістиме будинків. — Яке послання ваш скромний слуга має доправити шерифу?

— Перекажіть йому, що Джон Кід повернувся додому у Кальтару після тривалої відсутності. Він бажає довгих років життя шерифу, з яким мав знайомство ще замолоду і настійливо прохає передати йому право адміністрування над Літл-Хоуп і навколишніми хуторами. Перекажіть йому, що це буде мудре рішення з його боку, адже таким чином він уникне трагедії, яка нажаль трапилася з жителями Броуд-Вілідж і частиною жителів Кальтари. Ми хотіли б почути відповідь за годину, від шерифа особисто, щоб уникнути необхідності використання варварських методів, знарядь для втілення яких, як бачите у нас більш ніж достатньо.

— Чи не могли б ви задовільнити мою цікавість і відповісти на одне запитання? — безмірно шанобливо запитав Фасон, незважаючи на жахливу нетактовність власного сечового міхура, що цієї миті вирішив опорожнитись.

— Звісно.

— Мені цікаво чому вельмишановний Джон Кід, людина з бездоганною репутацією, зацікавився контролем над такою дірою як Кальтара і околиці?

— Скажімо так, ним заволоділа меланхолія чудесними минулими днями, — вишкірився суддя, облизуючи брудні зуби чорним, вкритим нальотом язиком.