Земля
000107
Зеленими ланами впевнено крокую
Я йду за небокрай
Нелегко шляхом йти -але не вередую
Зеленії гаї розкинулись широко
Так радісно мені!
Та степова краса- милує око
Ось ніжиться земля уся в глибоких бо'ронах
Тут квіти польові,і маки мов в коронах
До долу я впаду,віддавши час- як втрата..
Бо рідная земля
Немов до раю- вра'та!
23.06.24 К.Е.Б
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯