"Сон, надихненний тобою"

Крізь сон до тебе я прийду,

і руку тихо простягну.

Візьму долонями долоні,

та поцілую ніжно скроні.

Усмішку в пам'ять збережу,

і знов, мов квітка, оживу.

Торкнуся вух, очей та шкіри,

солодким ти стаєш зефіром,

що тане ніжністю в губах,

зникає біль, вщухає страх.

І затишок приходить знов,

жевріє тіло, стигне кров.

Наприкінці яскраве світло,

де фарбами усе розквітло,

і стежку, що веде, знайду,

й крізь сон до тебе знов прийду.

(03.07.24)