Війна

Завісу вечір опускає, але й тоді не сплять міста,

Пітьма будинки огортає й не лине світло із вікна.

Його сховали за гардини і лампи нишкнуть у цей час,

Шкода, що безліч мирних вікон на жаль сліпі тепер для нас.

В них жевріло тепло родини і світло линуло з кімнат,

Тепер скелет таких будівель є символом жахливих втрат.

Та попри жах все більше суму, що віє з чорноти руїн,

Найбільший жах це те що люди ще днями мешкали у нім.

Шкода життів, що залишились в оселях власних назавжди,

Шкода всіх тих, хто, розлетілись далеко з рідної землі.

Порожні очі темних вікон страшний навіюють сум,

І часом дивлячись новини все важче нам позбутись дум.

А хтось це бачив не з картинок й відчув по-справжньому весь жах,

Тікаючи з своїх домівок по рідних, втім страшних стежках.

За спинами людей нещасних, будівель тисячі очей,

Їх проводжають передчасно із залишком дрібних речей.

Нові будинки ми збудуєм і квітнутимуть добром міста!

Шкода, що бранці темних вікон пішли так рано в небеса.

У їхніх вікнах зараз світло і більше темряви нема,

Невпинно правда наближає час перемоги сил добра!