Війна

Чимало бачив різних снів та днями був найжахливіший,

Як справжній він і через те за все життя, мабуть, страшніший.

Кричав у нім наш захисник, стогнав від кулі помирая.

Волав з останніх сил пітьмі, війну й неправду проклиная.

Розбите скло і вороги, що до оселі стрімко рвуться.

І гострий ніж, як на яву, що лезом майже в плоть уткнувся.

Наказ ворожий й пістолет, який, мабуть, жалю не знає,

Але світанок повсякчас найжахливіший сон долає.

Цей сон неначе лакмус був, що нас на страх перевіряє,

Коли долаєш власний страх тоді в тобі він помирає.

Ти маєш берегти себе, але й страхів своїх не бійся,

Бо сильний ти і не дарма колись без страху народився.