Війна

Я вчора бачив дивний день…

І наче все було, як завжди.

Проте не чуть птахів пісень,

Втім сонце світить наче справжнє.

Й на поліційні патрулі вже якось дивишся інакше,

І рідний парк майже пустий - він вигляда не так, як завше.

А хтось ще довго не пройде, стежками котрі серцю любі,

Їх потяг в далечінь несе, бо мають їхати з від сюди.

А є стежки, яких нема - снаряди їх пошматували,

Та найстрашніше, що не всіх із під руїн порятували.

Жахливу ціну платим ми за те у чому геть не винні,

Проте ми витримаймо все, бо від народження ми вільні!