Астрал

1009
Публікація: 10.07.2024
Вірш
Завершено

Десь далеко, далеко

Сонце за обрій сідає

На серці спокійно, спокійно

Сиджу собі споглядаю

Я споглядаю

Як день пролітає

Як тепле літо, мене огортає

Блаженство не відпускає - тримає

Тримає не відпускає

Думки мої зупиняє

Дух мій наче метелик

В Астрал відлітає

За горизонт я дивлюся

Я бачу там красоту

Летіти я можу до Сонця

Я можу пірнуть в глибину

Які там дивні пейзажі,

Яскраві такі кольори

Ніколи не бачив такого

Немає таких на землі

Такі чудеса там бувають

Від них голова аж шумить

Всі ті фантазії, все про що мріяв

Справджуються лиш за мить

Одне лиш бажання у мене

Залишитись тут назавжди

Забути свої всі печалі

І прикрості що були

А тіло вже кличе, пора вже додому

До сірого свого буття

Та я повернусь, щоб знову побачить

Яким має бути життя

08.06.2023.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі