Побачення на осліп

"Ти така гарна... Слів не маю!"

І знову лестить той без краю.

"Очі задумливі... Вмираю!

Я від краси твоєї таю."

Ці лестощі вже є нічим,

Та, все одно, манять до змін.

Він такий милий, як у сні!

Я божеволію від слів...

Та й ті прекрасні його очі

І блиск волосся, наче сонця

Та длинні пальці на руках...

Я віддалась йому, ось так.

Та пристрасть, яка вирувала,

До ліжка нас не покидала,

Я вже не дихала, жадала

Доторк тих пальців на мені.

От тільки дотик той був страшним,

Без пристрасті, а з вбивчим планом...

Замість так жаданих тих пальців -

Відчула лезо на собі.

Той почав різати, сміятись,

А я не знала як сховатись.

Мене вбивали, та я спала,

Не знала як реагувати...