Тягучий холод

Обпечена душа - згоріле тіло...

Сурмами спокою гаснуть полеглі устави,

Пасмами шепоту ллються тендітні жита́.

Наймані ролі, залежні паласи вистави,

Дихають інеєм, наче неспана зоря.

Є тільки море і в ньому - забута пустеля,

Денами стелиться курява, сиза вода.

Манною темряви дихає лита мореля,

Їй не збагнути піщаного небо-тепла...

Литими фарбами зіткано сонячні душі,

Вільними крилами світяться гори зі спин...

Люди ж бояться безмірно тягучої стужі:

І згорблені стани одягнуті в чорний полин...

13.07.2024