14.01.23

°°°

У горлі сухо пече

Легені наповнені пилом

Щось гаряче по скроні тече

І думка: "Я вижила. Дивом"

Її крики - не пісня

Сльози її - не роса

Чи настане для неї ще "Після"?

Чи розпуститься туга коса?

Їй на рушникові заплітати б торочки

Їй би цьомнути в носик кота

Та відриває вона край нічної сорочки

Щоб на ногу накласти джгута

°°°

У пітьмі наодинці зі страхом

Власний крик - лише напівтон

Він вдивляється в стелю кімнати

А на груди тисне бетон 

Його серце - не камінь

Кров його - не вода

Чи дістануть його з-під завалів

Руїн, що лишила орда?

І напевно тепер він не знає

Чи поцілує кохані вуста

Зранку чув, як вона від'їжджає -

"Слава богу, колиска пуста"