Мій спогад.

Мій спогад сяє іскрою вночі.

Вірує крізь дома та віддає надію,

Сліпий взірець лежав біля печі

І вже без здивування розглядав вугілля.

Мрії можливі лиш тоді, коли є стимул.

Без мотивації інакший результат.

Ти взяв квитки, сів на літак в іншу країну.

Але що саме ти поклав в рюкзак?

За ним не повернутись, пошта не працює,

Ця подорож лише в один кінець.

Та не сумуй, бо вільні не сумують.

Знайдеш роботу, жінку візьмеш під вінець.

Але ніхто не зрозумів про що мій спогад,

Усі наївно кепкували про минуле.

Він власне сьогоденню злісний ворог,

Майбутнє ще попереду, минуле я руйную.