3. Він подобається мені

Я, заспокоївшись, повернулась в зал за столик. Відчувала, що танцювати вже не має сил, як би я цього не хотіла. На щастя, ніхто мене не "не гриз" зайвими запитаннями. Я хотіла пережити цей день, а всі проблеми залишити на завтра. Саша підсів до мене, випивши води.

- Ну, як ти? Тримаєшся?

- А є вибір? Головне завдання виконане, а далі лиш зі всім цирком розібратись. 

-А тебе не хвилює, що думають всі про наш поцілунок?- Тихо запитав Саша.

-Та я намагаюсь про це зараз не думати.

- Не думаєш? Он воно що?- З якимось обуренням відгукнувсь Саша, і хвилю помовчавши, швидко попрямував до барної стійки. Я не зрозуміла, що це в нього була за реакція і спостерігала за ним. Та Сашко просто щось собі замовив і сидів, про щось теревенивши з барменом, коли до нього підійшла висока, вулькарно одягнута дівчина, очевидно, що "вгашена" та почала щось говорити до Сашка, лукаво усміхаючись. Звичайна фіфа, що хоче підчепити хлопця. Сам Саша подивився на ню з відразою, та чомусь озирнувшись і запримітивши, що я спостерігаю за ним, у відповідь дівчиську посміхнувся і потягнув її в центр тансполу, міцно охопивши за талію.

Мені від цієї картини по тілу пробіг струм. Я не могла дивитись, як Саша притуляє цю простит... гм... ..до себе, а та хихоче від кожного його слова. І це зараз, нещодавно після того, як ми з ним цілувались!

Мене охопила небачена образа за вчинок Сашка і на очі мені почали набігати сльози. Я миттю розшукала вихід по коридору та вибігла назовні. Нічна прохолода вкрила моє тіло сиротами та цим нічим не допомогла. Посеред горла мені виступив камінь і я почала ридати. Мене охопила заздрість чи то що?! По щоках текли сльози, руками я охопила живіт і так стояла посерез чужих машин під клубом.

Через мить я почула чиїсь швидкі кроки, тож швидко змахнула рукою сліди від сліз. Це до мене підбіг Саша.

- Чому залишив свою даму?- Дорікнула я тремтячим голосом.

- Яка в біса "дама"? Чому ти зникла? Ти, що плачеш?!

- Вибач, а яка в мене повинна бути реакція, коли я бачу, що за декілька хвилин після нашого поцілунку, ти обіймаєшся з якоюсь шльондрою?!- Випалила я зі злості, адже вже не мала сил.

- Тобто вина в мені? І це каже дівчина, що на нашу близькість, той поцілунок, навіть, якщо це спір, каже, що це цирк?!- Високим тоном кинув Саша.

-Тому, що ця гра мені вже в печінках сидить, мені набридло щось приховувати. Я хочу у всьому розібратись! Хочу, щоб все було по справжньому!

-Та, хіба я не хочу?- Він видихнув.- Бейбі, та в кожній нашій пригоді мене розривало бажання тебе зацілувати, ти це знаєш, та я стримувався, аби не наробити дурниць. І розігрував тебе, хотів, щоб ти розібралась зі своїми почуттями, не розуміючи, що в мене наростали власні! - Вигукнув він. Я дивилася на нього з відкритим ротом, розуміючи, що це якесь зізнання, якого я давно чекала. Саме цих слів я чекала. Саша підійшов до мене і охопив руками лице, витираючи сліди від сліз.

- Бейбі, та я розізлити тебе хотів. Не плач. Я повний бовдур.

- А я повна дурепа...-  Схлипнула я. Саша поцілував мене. Я пригорнулась до нього і в цю мить мені стало краще. Набагато краще.

- Я хотів тобі зробити подарунок,- Продовжив Саша,- пам'ятаєш, я обіцяв тобі сюрприз?- Я кивнула головою.- Але він не тут, удома. Поїдемо зараз і заодно поговоримо?- Я  ще раз просто кивнула. На душі мені стало легше. Я погодилась із Сашком та вирішила усіх попередити, що ми повертаємось додому. Всі інші вирішили також поїхати з нами, адже пригод на сьогодні вже вистачило. Тож ми разом приїхали додому. Повернулись опівночі. Доки всі підіймались по сходах до кімнат, ми зі Сашою плентались позаду, аби не привертати до себе уваги. Саша привів мене до своєї кімнати, там я опинилася вперше, та великої різниці між моєю і його спальнею я не помітила. От лише в нього по усій стіні були фотошпалери - блакитне небо зі сонцем на горизонті та чайками у польоті. Навіть у напівтемряві я запримітила цю красу.

Ми попрямували на балкон. Я сіла на крісло-гойдалку, закутавшись пледом, що лежав там. Саша сів на крісло поруч мене. А зірки сьогодні так світили й світили...

- Власне, ти думаєш: "І де сюрприз" - Розпочав Саша. Я усміхнено похитала головою в знак заперечення, я про нього навіть забула.- Я мабуть розпочну з початку. Пам'ятаєш, як я перестрибнув до тебе на налкон? Річ в тому, що я робив це не просто так. Я прошу тебе не ображатись, але мене рятували ті моменти, коли ти приймала душ.

- Всенсі?- Не одразу зрозуміла я.- Ти, що, пробирався у мою кімнату?!- Вигукнула я.

- Тихіше, бо нас почують. Так, я пробрався до тебе в спальню, але виключно для того, щоб знайти якісь підказки, аби вигадати тобі подарунок на день народження. Я побачив на столі твій записник і...

- Записник?! Ти хоча б нічого там не читав?!- Обурилась я, адже там були усі мої записи.

- Ні, не хвилюйся, я тільки дійшов до першої сторінки та бачив твій малюнок. Він був дуже доречний у моїй ситуації. Отже...- Саша, піднявшись та зайшовши в кімнату, за мить вийшов звідти з гітарою. Я пригадала, що на малюнку я зобразила гітару, на якій давно хотіла спробувати зіграти. 

- Маю надію, що не прогадав.- Мовив він, сівши біля мене. Я була невимовно рада такому сюрпризу.- Я, чесно кажучи, сам ніколи не пробував, перед тобою вперше, думаю буде цікаво.

Його рука ковзнула по струнах. Мелодія пішла така, що моє тіло немов хвилею струму пронесло.

- Ого! Який голосний звук.- Відповів Саша. Він був не менш зворушений за мене. Далі він намагався створити якусь мелодію, хоча в нього на початку це не дуже виходило. Виглядало це весело і нарешті Саша дав спробувати зіграти мені. Результат був такий же, як і в Сашка. Проте сам процес дуже розважає і зближує. Це я зрозуміла миттєво. Ми розмовляли, сміялись, грали, коли час так швидко летів, і ніякого похмілля не відчувалось, ні бажання вже завалитись на ліжко і заснути. 

-Ти знаєш, я подумав...- Мовив Саша, пильно дивившись на мене.- Ти казала, що тобі набридло соромитись, ти хочеш змін.

- А, ти хіба ні?- Тихо запитала я. Його зелені очі блистіли мені, ніби в знак згоди.

- Так, тому, можливо, буде краже з моєї сторони, якщо я запропоную... хоче це, можливо, зашвидке рішення...- він зробив важкий подих і, узявши мою руку у свої долоні, рішучіше мовив,- Юліано, будеш моєю дівчиною?

Що?- Прошепотіла я. Чомусь у мене виникли змішані відчуття і я остаточно розгубилась. Раптове хвилювання та рум'янці на щоках іще більше збили мене з пантелику.

- Просто нам від себе вже немає сенсу приховувати про свої ем... почуття. Та й від усіх інших після сьогоднішнього вечора, також. - Дорікнув він. - Розумієш, наші пригоди на морі закінчуються, лишилось два дні і після цього всі поринуть в літо: хто на роботу, а хто на відпочинок. Це наш шанс щось спробувати нове. - Говорив Саша на одному диханні. Я дивилась на нього не відводячи погляду. На душі мені стало так тепло, невимовно добре від цих слів, цього погляду. Саша говорив правду, тут неможливо було заперечити. 

- Ну... гаразд. Так, я згодна стати твоєю дівчиною.- Говорила я йому і відчувала, як мої щоки доходять до точки кипіння. Саша на мить розгубився від моєї швидкої відповіді. Уявіть собі: той Сашко, що діставав мене своїми підкатами, зараз сором'язливо пропонує мені зустрічатись! Я тільки тоді запримітила, що він такий кумедний, коли соромиться! 

- Тобто, ти серйозно?- Запитав він.- Ти згодна! Це ж чудово! Одже, якщо так, то я тепер можу вільно тебе цілувати?- З хитрою посмішкою моргнув мені. Я, на мить подумавши, кивнула у знак згоди.- Чудово.- Прошепотів Саша, нахилившись до мене і обійнявши, навис наді мною і притуливсь губами. Що тут приховувати: це був пристрасний поцілунок, навіть з легкими слідами від покусів, нам не вистачало повітря та ми на це не зважали; від незручної пози я, не відводячи вуст, пересіла до крісла Сашка, сівши йому на руки. Як то кажуть: метелики в животі пурхали від цієї близькості. Далі все проходило в тому ж русі, доки я вже не могла дихати. 

- Гей, тут вже занадто спекотно, можливо повернемось у кімнату?- Запропонувала я.

- І продовжимо?- Ще цікавішу пропозицію виклав Саша. Я повісилась руками на його шию і він поніс мене до спальні. Там я, звільнивши його тіло, хотіла оглянутись і зробила рішучий крок назад та не помітивши ззаду кут ліжка, я всією силою гатянулась ногою. 

-Ай! Чорт, як боляче!- За долю секунди Саша почув з мого ротика трьохповерховий мат і, швидко зреагувавши, ухилив мене від падіння і ввімкнув світло. Я, присівши на ліжко, трималась за ділянку правого коліна. Так крім коліна ще й ніготь пальця зачепило. 

-Що?! Де болить?- Заметушився Саша, присівши біля мене.

- Нічого, пройде, мені мабуть час повернутись до себе в кімнату.- Відказала я, адже мені не хотілось турбувати Сашка, я й так тут надовго затрималась. Та мої плани перервав недбалий рух встати з ліжка і моя нога просто вивернулась на бік, від болю і нерівноваги моє тіло похилило на бік. Саша заледве встиг підхопити мене і міцно прижати до себе. 

- Бейбі, та не рухайся ж ти, бо втретє я вже не встигну зловити тебе. - Скомандував він і посадив мене на ліжко.- Підіпрись на подушку і поклади ногу горизонтально, ось так.- Попросив, бережно та з неймовірною ніжністю допоміг мені це зробити, погладжуючи мою ніжку. Ця серйозність мене так приємно здивувала.

- Ого, ти розумієшся на медицині?- Прошепотіла я, хоча хотілося пищати і вертітись від болю, як змія. Я намагалась не показувати свого болю і відволікти від цієї ситуації питаннями.

- Я? Жартуєш? Недай Боже! Нічорта з медицини мені не зрозуміло. Просто подумав, що в такій позі буде зручно і біль мине.- Він усміхнувся.

Я усміхнулась і так лежала на ліжку, а Саша голубив мою руку.

- Можливо залишишся у мене ночувати? Адже, знову я тебе одну не пущу іти, бо ще один твій невдалий рух, і потрібно буде завтра фіксувати перелом. Залишишся спати тут?

- З тобою?

- Ну можеш зі мною, якщо хочеш.- Підморгнув мені Саша. І потрібно було таке ляпнути? Я повернула голову в сторону скляних дверей балкону і дивилась, як вітерець обвиває гілля дерев.- Мовчання- знак згоди.- Спростував для себе Саша і, підійшовши до шафи, зняв свою футболку. Оу, я такі кадри навіть зараз добре розглядаю, своїм відвертим поглядом.

- Гей, я взагалі то пожартувала, щодо твоєї проподиціїї спати разом.- Вигукнула я, побачивши, що він роздягається. Саша дотепно кинув на мене поглядом і, не повертаючись, вийняв з полиці іншу футболку і рушник та промовив:

- Я, між іншим, просто переодягнутись хотів і піти прийняти душ, але якщо ти вже так наполягаєш то...

- Це не те, про що ти подумав, вибач. Можеш іти.- Випалила я від сорому. Чорт, що я за людина така? Якась халепа, просто. Саша, підійшовши до мене, нахилився і, поцілувавши, прошепотів:

- Будь тут. Відпочивай. Якщо, повернувшись, я тебе тут не знайду, то ти будеш ховатись від мене до кінця життя.

Відійшовши, він вимкнув світло і закрив за собою двері. Я полегшено видихнула. Нарешті, за весь день я можу зібрати думки докупи. Стільки всього сталось за сьогодні! Здається, ніби все - це сон. Я - Юліана, мені сьогодні виповнилось двадцять два, святкувала я свій день народження під час мандрівки з друзями до моря. Добре розважилась, повеселилась, натанцювалась. Стала піддослідним кроликом у експерименті "Цілуй, або випливе правда". Пережила хвилини правди перед Ірою, взагалі, дивним чином пережила цю гулянку. У найкращому вечорі життя зізналась у своїх почуттях. Отримала просто безглузду травму, стомилась, не виспалась. Це мій найкращий день народження, най я в морі втоплюсь, якщо це не так! :)))

Думки, що лилися в моїй голові рікою, поволі перемішувались і ставали кашею, нога вже мене не так турбувала, відчувся полегшений спокій. Сашка я дочекатись не змогла - заснула...

Ой, як моя макітра кипить! Це я відчувала крізь сон. Та які б почуття не охоплювали моє тіло, повіки не слухались і не хотіли відкриватись. Можливо, я так би і лежала далі, якби не пригадала, де заснула. Очі враз відкрились і оглянувши місце, я зрозуміла, що лежу в спальні Сашка, на його ліжку і... з ним. Я повернула голову - він лежав по лівий бік від мене і спостерігав за мною, очевидно, що дивився, як я спала. 

- Прокинулась?- Прошепотів він.

- Угу. А ми, що всю ніч спали разом? Між нами нічого ж не було?

- Коли я повернувся, ти вже явно не бажала чимось зі мною радитись. Я пробував лягти на підлозі, але скромне місце біля тебе мені значно миліше. Ще мені приходило в голову роздягнути тебе, щоб ти зручно спала, та зрозумів, що це зайве.

Чорт, моя нова сукня! Потрібно було все ж повернутись до себе і привести себе до ладу. Хоча, інформація про те, що я спала поруч зі своїм хлопцем, мене цілком задовольняє.

- Ну дякую, мій герою, мені було цілком зручно.

- Нема защо, можеш просто називати мене "коханий". Мені також було з тобою зручно, принаймні ти не хропиш. - Сашко зареготав, а от я вважала, що жарт недоречний, та придумала, як йому відімстити.

- Та ти знущаєшся з мене!- Мовила я, піднявшись і кинувши в нього подушку. Саша, сміявшись, повалив мене, почавши лоскотати, проте мучив він мене не довго.

-Тихо! Ти це чуєш?- Мовив Саша, прислухавшись кудись. Я замовкла і почула якийсь стук та гуркіт, що долинав з коридору. Нам обом стало цікаво, що це таке і я перша, піднявшись, при чому майже не відчуваючи болю у нозі, попрямувала до дверей, а Саша за мною.

Відкривши двері, ми побачили біля дверей моєї кімнати Іру і Надю, що тримаючи в руках телефон, грюкали в мою кімнату. Запримітивши мене, дівчата, обвели шокованим поглядом, і Іра запитала:

- Ми тебе знайти не могли, у кімнаті не було, твій телефон залишений в спальні, ми думали ти зникла, вже в ФБР хотіли дзвонити. 

 Помітивши мій недбалий вигляд і Сашка, який стояв позаду мене (що світив торсом, адже був без футболки, в одних шортах), розгублено мовила:

- А, що ти робила в кімнаті Саші?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Іва Лі
13.06.2021 16:40
До частини "3. Він подобається мені"
Ой, ну захотів хлопець, щоб дівчина понервувала, а вона в плач. Загалом, все дуже мило, але Юліана дуже не везуча😅 А Саша дуже хитрий)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Inna Roksan
    13.06.2021 21:40
    До частини "3. Він подобається мені"
    Так, хитрості в нього не бракує😁 а от Юля просто під натиском не витримала. Проте далі вона більш не буде про це думати ;)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше