Жнець

Так пощастило родитись в країні,

що бореться з монстром,

а сама лиш людніє.

Поборнице смерті, моя Україно,

зарано іще прапорам твоїм скніти.

А й правда, що світ поневолений дуром.

Жорстокість звірина в макітрах бездумних,

а я ці дурні головешки покошу:

хтось має узяти женця тяжку ношу.

Вставай, країно мого рідного краю.

Сотні тисяч голів я за тебе стинаю.

Серце згорає від полум'я гніву,

руки брудняться від крові подихлих.