Сузір'я Лева

Будуть чари Сонцем гомоніти,

Як піти степами аж до лісу,

Де травневі відізвуться квіти –

Світ суниці, вітер де пронісся.

Де душа безмежно розквітала!

Так щасливо! Вірити б у щастя.

Де зоря, яка ночам є дана,

У сузір’я Лева заплелася.

Оживає доля. Бо напевно:

Нам вбачати Космосу свічада –

Це любити перше одкровення –

Нам на крилах линути! Бо правда –

Це спитати у душі, що зорі

Прагнуть так красиво височіти,

Як світання нас покличе вгору –

Де поезій золотих завітів?

До мистецтва, віршів і натхнення,

Як життя пригорнеться до неба

Квіткою блакитною. Й черешня

Стане ягіддю, якій потреба

Плід солодкий знову дарувати.

І пізнати, що краса любові –

Це упасти проліском на п’яти,

Бо у пролісках – душа діброви.

Бо очима синіми привабить

Знову небо і планета знову

Пригорнеться до світань в кульбабах,

Як згадалась мрія ця казкова –

Нам ступати травнем Батьківщини,

Як вона всміхнеться так щасливо!

Ніжно, трепетно. Моя єдина,

Квітко-доле, душе, Сонце дива.

Ти постанеш мріями і віршем,

Як душа про небеса розкаже:

«В променях твоїх купаюсь. Ніжно

Пригортаюсь до світань найкращих...».

09.08.2024. 14:19.