Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #щастя (95)

ЩАСТЯ

В певні моменти враз накриває —

Часом здається, що щастя немає.

Криком кричиш, виєш від суму,

Днями й ночами плекаєш ту думу.

Тільки насправді все це омана,

Лиш роздивися і зникне та рана:

Щастя є зранку в чашці гарячій,

В посмішці ближніх, в мрії дитячій.

Щастя у тому, щоб мати домівку

Чи загадати бажання на зірку.

Щастя у друзях, щастя в роботі.

І до малого звірятка турботі.

Щастя в можливості бачити сонце,

Навіть якщо забруднилось віконце.

Щастя у милих серцю дрібничках.

В хоббі чи інших улюблених звичках.

Щастя у всьому, що побажаєш.

То ж насолоджуйся, доки це маєш.

...

Amara

GRISEO (СІРИЙ)

Небо безмежно сіре,

Люди — неначе зомбі,

Буцім шукають щастя,

Але все рівно стрьомні.

Ходять усі ліниві,

В головах дує вітер.

Їхні думки жахливі,

В них не хватає літер.

Може їм трішки сонця?

Та розігнати хмари?

Кожен відчує легкість,

Зникнуть якісь кошмари.

Адже усім потрібні

Ніжність, любов і ласка.

Й навіть якщо заперечать,

Це ж тільки буде маска.

Зараз, у цю хвилину,

Той, хто тобі важливий,

Хай це від тебе почує

Й стане на мить щасливий.

...

Amara

ПТАХ

Хотіла сенси віднайти для себе,

Життя пізнати на усіх етапах.

Та зрозуміла, що втрачаю небо,

В яке лечу у снах свобідним птахом.

Хотіла бути для усіх зручною,

Такою, щоб гордились мама й тато.

А стала лялькою безвільною й німою,

Бо не навчилась своє захищати.

Хотіла світ зробити щасливішим

І, сподіваюсь, хоч цього добилась.

Відкриймо ж душі і серця для інших,

Щоб зла навколо менше залишилось.

...

Amara

ОБЕРОНУ

Стомленими фарбами ранок напливає,

Ведучи під руки у обійми сну.

Я ж твоя, мій князю, тут мене немає,

Забирай до себе, у свою пітьму.

У твоєму світі мрії оживають,

Бо нема кордонів для моїх думок.

Там казки чарівні душу прикликають

Стати з ними поряд у один танок.

Виростають крила й кличуть політати,

Заспівати пісню в неба вишині...

Та я враз прокинусь — час уже вставати

Й поділитись щастям, що ти дав мені. 😉

...

Amara

Сезонами життя

Багряним листям вкритий ранок,

жоржини за вікном цвітуть

і я за руку з листопадом

стежками жовтими іду.

Шляхи встелило білим пухом,

мороз схопився за рукав,

а Ковзанець за кожним рухом

слідкує, щоб скоріше впав.

Та я іду. В руках тростина,

зелене диво повстає

і тепла зірка щохвилини

наснаги жити додає.

Весняна мить за видноколом.

Зоря палюча стала в бій.

Незримим, та барвистим зором

вдивляюся у світ-глибінь.

Іду крізь зіткані тумани,

повз демонів в нічній пітьмі.

Холодні зорі замовкали,

запалюючи дні нові.

Невпинний маятник гойдає

літа, неначе в сповитку.

Вони повз мене пробігають,

я лиш краплинки див ловлю.

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Діти виростають за двадцять чотири години

Діти виростають за двадцять чотири години,

Вигодовуючи мужність іти вперед,

Прокидається з середини, наче з домовини,

Глибоко зарите коріння старих дерев.

Кажуть, у сміливих завжди є щастя,

Та скільки треба часу щоби його знайти?

В'яжучи силу волі мотузками на зап'ястях,

Чи треба сміливість, щоб падати на щити?

А якби мати шанс просто чекати дива?..

І не думати про важливе від миті до миті;

Може б жили собі спокійно і неважливо

В якомусь ідеально-утопічному світі?..

Ні! «Якби» тільки забивають голову мотлохом,

Вигодовуючи під серцем кубла отруйних змій.

Стирають різницю між правдою і непотребом,

Будують із нього фортеці незримих мрій.

А війна ніколи не постукає в двері,

Не спитає дозволу, не чекатиме, щоб зайти,

Дика королева божевільних імперій,

Гниллю отрути стікає кордонами до мети.

Двадцять чотири години і ти вже дорослий,

Іншим не вистачає і сотні літ.

Вдих, видих, крок — і вже сиве волосся,

Кілька ударів серця з надгробних плит.

Кілька хвилин позичених у мінливого завтра,

Кілька маленьких сонць схованих у кишені,

І ти вже біжиш, біжиш вперед з високого старту,

Надриваючи криком легені.

...

Євгенія Петрікова

Старість

Крихти хліба

для голубів,

палиця

для ніг,

окуляри

зі зламаною дужкою,

таблетка «Валідолу»

про всяк випадок.

Помолившись Богу,

щоб дарував

ще один день,

щаслива людина

виходить з хати.

Хвороби –

то пусте,

аби лиш у дітей

та внуків

було все добре.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Моє щастя

Про це не напишуть в газетах,

І по радіо теж не скажуть,

Не танцюватимуть менуети

І не зіграють нам барди.

Якийсь місцевий художник

Малюватиме край ранковий,

Письменник напише вірші

Своїм неповторним словом

У цьому є їхнє щастя

Моє ж — все завжди зі мною

Бо справжнім для мене є щастям

Насолоджуватись тобою

Відчувати твою турботу,

Підтримку, увагу й любов,

Вони зігрівають душу

Вони окриляють знов.

Бо з тобою я справді щаслива,

Хоч по різних ми областях,

Але мало хто знає те, що

Моє щастя в твоїх очах.

(13.05.2022)

...

Vitaminka

ЖАДАНА

Сонце, день. А я чомусь розбита.

Та життя міняється раптово —

Ти прислав мені в дарунок квіти,

І усе знов стало кольорово.

Ще й слова, яких давно чекала,

Вдаючи банальне спілкування.

Дав відчути, що я теж жадана.

Хоч й боявся так цього зізнання.

Вмить з'явилось більше різних сенсів,

Я тепер всміхаюся щасливо.

Напечу тобі вишневих кексів

Та чекатиму побачення мрійливо. ❤️

...

Amara

Щасливі

Мов повітряні кулі, легкі і барвисті,

ми з тобою злетим над знервованим містом,

залишивши внизу всі жалі і тривоги –

вільні, наче птахи, всемогутні, як боги.

Нас гойдатиме вітер на теплих долонях,

на хмарках покатаємось, наче на конях,

ти мені подаруєш веселку яскраву,

срібні перли дощів у зірковій оправі.

Ми станцюємо танго у сонячній зливі –

божевільні,

закохані,

дуже щасливі.

17.01.2017

...

Музика

Щастя

Щастя — як бриз… шепоче посмішкою світла.

Легкий серпанок... Ніжність маминих рук.

Радість за комою... За щокою цукерка. Барви літа.

Видряпане на парті слово з п'яти букв.

Ялиновий запах, мандарини, чарівність снігу...

Вкладка від «Турбо», обгортки від «Баунті» та «Чупа-Чупс».

Затишок біля багаття... Нескінченне небо та море сміху.

Складні, але рідні вірші, навчені напам'ять... Важливість «Освідчусь!»

Пісня, що одна на двох — у ній серце дихає... Зіркова вічність.

Візерунки на вікнах, розписані чаклунством. Весняні дощі.

Теплий радісний шум у натовпі дітлахів... Сонце у січні.

Неймовірно-соковиті фарби яблука. Травневі хрущі.

Запах полуниці та вишні. Феєрверки-блисавиці.

Липневі громи та срібні переливи струмка.

Коли навесні повертаються перелітні птахи. Диво-криниці.

Буяння фонтанів... І з великої літери Сім'я.

Ласка коханого... Довіра. Перше слово дитини.

Світ розуміння. Життя «на повну», без «боргів», без вини.

Різнокольорова ніч... На колінах «дбайлива» зеленка. Тиші хвилини.

Час натхнення у будні лютої зими.

«Секретик» у піску. Бадмінтон. Захоплення каруселі...

Надійне плече друга. Поцілунок... Турбота — маяк.

Коли серцю тепло... Рука в руці. Вир серпневої акварелі.

Сонячний день, а на спині легкий рюкзак.

Щастя — лише мить... Життєві самоцвіти:

Ніжність, Кохання, Добро, Душі краса...

Тут і Зараз... не десь... вміти радіти!

Неймовірна сила, що допомагає крилам літати... Співаючи небеса...

~травень•2019~

...

Lexa T. Kuro

Берег Щастя

Я стою на березі Щастя

Невеличку крихітну мить,

Трішки озирнусь — до мене вже

Море Буденщини мчить...

Мене несуть потоки нудної сірості,

Я хапаюся за вічний берег,

Не хочу мати морську недугу,

Та хвилі виспівують шерех.

Бризки сліплять очі,

Мерехтливі глибини моря тільки ростуть,

Вони шовково шепочуть:

«Щастя — момент!» Та воно вже не тут...

...

Смілка Анна

Крила

Коли я тебе згадую,

У мене виростають крила.

Я відчуваю легкість у душі

Та починаю літати.

Дякую тобі за таку можливість.

Адже саме в цю мить я

По справжньому щаслива,

Бо ти даєш подумки мені крила.

Ці крила ніколи не будуть

Зламані, адже це єдине,

Через що я можу посміхнутися

Без причини. Хоча причина - це ти.

...

Хвилина душі

Весна

Коли лежав ти в мене на колінах,

Здавалось, ось-ось замурчиш.

І марю я у цих моментах,

Тому пишу для тебе я цей вірш.

Чомусь мені весь час здається,

З тобою не як з усіма,

Бо легко так усе несеться,

Можливо, навіть не дарма.

Я просто все не зрозумію,

Хто ти для мене, я — тобі,

Та все одно ночами мрію,

Що я не в черговій безглуздій грі.

Що саме зараз, тут, з тобою

Я починаю відчувати той комфорт,

Що можу вкутатись любов'ю

І не подумати, що це черговий фронт.

Не думати, що знову доведеться все тримати

І все тягнути тільки на собі,

Бо ніби тільки я умію говорити,

А не лишати все у голові своїй.

Що зможу я хоч раз відчути,

Який із себе спокій мій бажаний,

Уже пилюкою покритий і забутий,

Але від того ще не меньш жаданий.

Я хочу довго ще дивитись

На ту котячу усмішку твою,

Яка ночами мені буде снитись

І я гадатиму, це точно в сні чи наяву.

Я хочу знову й знову потопати

В теплі і ніжності твоїй,

З обіймів тих не виринати,

Що стали захистом моїм.

Я хочу назавжди запам'ятати

Той спокій і умиротворення душі

І просто хочу відчувати,

Що не марно я пишу всі ці вірші.

...

шум ю

Ти вчив

Ти вчив посилати в небо світлі думки,

Надихатись природою, слухати вітри...

Бути самою собою... Йти з посмішкою, помічати знаки...

З кожним новим зітханням, щоб рости й цвісти...

Ти вчив бути сміливою - вірити кроками у світло,

Насолоджуватися кожною літеркою та штрихом.

Хмеліти знову і знову від квітучого літа,

Споглядаючи щирість, напиваючись сном.

Ти вчив довіряти серцю, бути щасливою,

Пояснив різницю між ЖИТИ чи лише існувати...

Подарував цілий світ... Вчив бути сонячною, бурхливою...

Ти завжди знав/розумів, як і чим мене надихнути зростати...

Ти вчив... попри все... не змирятися волею,

Осяюючи Шляхи та сенси чистим світлом очей...

Підказав, давши зрозуміти, що не з тим ми боролися...

...Саме ТИ знову навчив вірити у людей!

~2016~

...

Lexa T. Kuro

Щаслива я

Щаслива я,бо можу відчувати

пориви вітру, дотик рідних рук.

І віру мою в себе не здолати,

не проміняю нінащо свій серця стук.

Щаслива я,бо бачити я можу

проміння сонця і танок сніжинок.

Та й з друзями зробити зможу

у затишній кімнаті фотознімок.

Щасливим будь і ти,мій друже.

Повір мені, ти маєш сенс свого буття.

Хоч інколи буває і "недуже",

та є із того вороття.

...

Дара Зульська

Не кидай бісер...

Не кидай бісер перед свиньми,

Бо їм цього сягнути не дано.

Зусиль твоїх ніколи не оцінять,

А лиш повтоптують копитами в багно.

Існують в світі люди підлі й ниці,

Є просто ті, хто ще не доросли.

Бувають ті, що плюнуть у криницю,

Хоч мить тому із неї ще пили.

Всіх боючись, лише життя змарнуєш:

Людей немало гідних на землі.

Тож просто придивляйсь, кому даруєш–

І чи потрібен дар твій взагалі.

...

Дарина Антонова

Юність

Мене обіймає Юність,

закутуючи у свою вуаль.

У неї розмиті риси обличчя,

вона не дає мені оглянутися.

Її сміх дзвінко віддає десь

усередині мене.

Вона цілує так безтурботно,

забираючи частинку мене.

Моя Юність йде,

залишаючи сліди на піску.

Вона була такою ніжною.

танцюючи біля моря зі мною.

Йдучи безповоротно,

ніжний промінь моєму житті,

подарував наостанок квітку.

...

Чорновод

МИТЬ ЩАСТЯ

Згублене щастя вогником тліє,

Що співом птахів не відгукнеться.

Там пустка й сум — долоні стискає,

Спогади сяють, коли серце болить.

О, втрачена мить! Як тінь…

Непомітна, але така болюча у серці моїм.

Спогад про мить, що вже не вернеться,

Лихоманить від туги душу палку.

Примара чи Ви? — запитую співом скорботним,

А відповідь «сучна» у морок ховає слова.

Бо любов — це дар богів недосяжних,

Що лишають печаль, що ніяк не згаса.

О, примара! - ти втрачене щастя,

Твій усміх, твої очі — бажання моє.

Але час не спинити, не повернути.

Босоніж приходь у грішні думки.

...

Ірма Скотт
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
А у нас перший учасникКнигоманія
19.05.2024
У конкурсі "Любов, смерть і некроманти" з'явився перший затверджений учасник. Чому тільки один? Спра ... Детальніше
Ілюстрації до прологуЄва Лук'янова
15.05.2024
Привіт усім! В минулому блозі обіцяла зробити візуалізацію до прологу моєї нової книги "Коли сонце н ... Детальніше
Чорничні ночі Leila Holden
21.05.2024
Хочу запросити вас до чату «Чорничні ночі». Даний чат присвячений авторам, які пишуть на тему ЛГБТ Ц ... Детальніше
Про романтику 😉Аркуш
20.05.2024

А як у вас з романтикою в непрофільних творах? 😉

... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
На Аркуші вже:
10962читачів
125333коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: