Босорканя

Він згоден цілувати ті багаття,

де босорканю віддали вогню.

Вона йому і втіха, і прокляття,

А небо не проллє і крапельки дощу

Вона йому спасіння в тонкім стані,

Маленька спроба розірвати на шмаття́.

На шиї, ніби в стрічечці багряній

Бажання розпочати кровопролиття́

Він згоден залишатись у тім місці,

Де випалений ґрунт і спалено життя,

Де папороті цвіт у зламаній колисці,

Де в попіл все, а він єдиний прагне каяття.